Стан і аналіз проблеми взаємодії родини і школи в організації фізкультурно-оздоровчої діяльності молодших школярів. Функціональна роль родини у фізичному вихованні школярів. Засоби фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку в системі родина-школа.
Це зумовлено тим, що саме фізичне виховання є важливим компонентом гуманітаризації та гуманізації освіти, формування у підростаючого покоління фізичного та морального здоровя до активного життя і професійної діяльності. На законодавчому рівні вона закріплена законами України «Про освіту» (1996), «Про загальну середню освіту» (1999), сутність і шляхи реалізації оздоровчої функції школи методологічно окреслено у Концепції 12 - річної загальної середньої освіти(2000), Державна програма «Освіта. Разом з тим, загально визнано, що у сучасних умовах в Україні склалася критична ситуація зі станом здоровя населення і зокрема молоді. Малорухливий спосіб життя молодших школярів, навчальні перевантаження, а біологічний характер домашніх умов проживання, недосконалість традиційної системи фізичного виховання криють у собі загрозу для здоровя учнів [С. Актуальність поставлених перед сучасною школою завдань з фізичного виховання молодших школярів, характерні тенденційні зміни у структурі й змісті сучасної сімї - родини та виховання в ній дітей і зумовило вибір теми дипломної роботи, а саме: «Фізичне виховання молодших школярів у напрямку сімя - родина, школа»Гру він розглядав як умову цілеспрямованого спостереження за дітьми, коли для вихователя розкриваються якості і риси особистості, які залишаються прихованими за інших обставин. Навіть до семи років, коли хлопчик жив у замку своїх батьків, основними предметами його виховання були мячі, диби, гойдалки тощо. Вони мають місце в кожній сімї, коли мати спочатку допомагає дитині стояти, потім підтримує її, коли вона робить перші кроки, і нарешті вчить її ходити. Тому в сімї і в школі необхідно створити нормальні умови для піднесення, розвиткові і прояву всіх позитивних цінностей дітей, а в плані фізичного виховання - «навчити молоду людину володіти своїм тілом і його потребами», «засвоїти загальні способи фізичної роботи». У статті «Фізичне виховання» автор зізнається, що взятися за розробку проблеми фізичного виховання його примусив власний педагогічний досвід, а також зроблений ним у результаті тривалих спостережень висновок про те, що «свідомо» й несвідомо люди занапащали своє здоровя здобуваючи погані звички в дитинстві, оскільки про фізичне виховання дітей не дбали як слід ні батьки, ні школа.Метою нашого дослідження було: розробити зміст і ефективні шляхи взаємодії родини і школи, які б максимально сприяли результативній співпраці родини і школи в організації фізкультурно - оздоровчої діяльності молодших школярів. На першому констатуючому ми здійснили аналіз психолого-педагогічної і методичної літератури з даної проблеми, узагальнити досвіт родинно - шкільного фізичного виховання дітей, а саме: проаналізувати календарно - тематичні плани виховної роботи з батьківською громадськістю вчителів початкових класів; тематику метод обєднань і педагогічних семінарів з фізичного виховання; тематику педагогічних семінарів з фізичного виховання; тематику педагогічних лекторіїв, консультативних пунктів для батьків; провели бесіду з учнями і членами їх родини. Другий формуючий етап був спрямований на розробку змісту і шляхів педагогічної взаємодії родини і школи в напрямку визначення, був спрямований на розробку змісту і шляхів педагогічної взаємодії родини і школи в напрямку визначення умов їх оптимального застосування. Проведення формуючого експерименту (з фіксацією констатуючого і підсумкового зрізів) дало можливість довести ефективність запропонованих нами змісту, форм і методів взаємодії родини і школи у фізичному вихованні молодших школярів. Аналіз шкільної документації використовувався на діагностичному етапі, для отримання інформації про стан проблеми, що вивчається в змогу узагальнити відомості щодо дійсного стану організації фізкультурно-оздоровчої діяльності молодшого школяра в школі і в родині.
План
Зміст
Вступ
1. Теоретико-методичні засади фізичного виховання у системі сімя - родина школа
1.1 Історико-педагогічні аспекти
1.2 Українська сімя - родина, як виховний вплив колективу
1.3 Організація і методика дослідження
2. Засоби фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку в системі сімя - родина, школа
2.1 Зміст і шляхи взаємодії родини і школи в організації фізкультурно-оздоровчої діяльності молодших школярів
2.2 Результати експериментально-дослідної роботи
Висновки
Список використаної літератури
Список литературы
За концепцією фізичного виховання у системі освіти в Україні затвердженою колегією Міністерства освіти України (Протокол №7/6 - 18 від 23 квітня 1997 року) одним з провідних критеріїв ефективності фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку є рівень їх фізичного розвитку і фізичної підготовленості. Тому результативність запропонованого змісту і провідних шляхів взаємодії родини і школи з фізичного виховання молодших школярів, ми виміряли результати річного (вересень - травень) тестування учнів на предмет визначення їх фізичного розвитку і фізичної підготовленості. Проілюструємо це на прикладі експериментального 4- А і контрольного 4-Б класів Тернопільської ЗОШ №17 (див табл. 3.9, 3.10 і рис 3.9).
Таблиця 3.9. Динаміка показників фізичного розвитку і функціонального стану учнів експериментального і контрольного класів
Показники фізичного розвитку Приріст показників фізичного розвитку (у%)
Експериментальний клас Контрольний клас
Хлопчики Дівчатка Хлопчики Дівчатка
Довжина тіла 4,3 4,6 3,8 4,1
Маса тіла 2,3 2,5 3,3 3,7
Параметри грудної клітки 4,3 4,1 3,8 3,7
ЧСС - 3,6 3,2 Без змін Без змін
Сила кистьової динамометрії 4,1 3,5 2,7 2,6
Зауважимо, що одержані нами результати відповідають середньо віково-статевим даним [див. додаток]. Проведений нами зріз показників фізичного розвитку і функціонального стану школярів на кінцевому етапі формуючого експерименту показав, що зріст у дітей експериментального класу збільшився в середньому у хлопчиків на 4,3%, у дівчаток на 4, 6%. В контрольному класі приріст становить відповідно 3,8% і 4, 1%. При цьому зафіксовано, що у дівчаток обох класів показники росту дещо вищі аніж у хлопчиків. Порівняння маси тіла школярів у експериментальному і контрольному класах підтверджують цей висновок. Так, в експериментальному класі маса тіла у школярів збільшилась всього на 2, 5%, а в контрольному у 1,5 рази більше, що свідчить про схильність дітей до повноти і можливості протидії їй засобами фізичного виховання.
Відчутні зміни відбулися і в функціональних можливостях організму молодших школярів. Зменшення числа частоти серцевих скорочень на 3, 45 у школярів експериментальному класу в кінці навчального року відображає позитивну реакцію функціонального стану учнів на фізичні навантаження. У той же час у школярів контрольної групи змін ЧСС не виявлено.
В експериментальному класі покращились також показники кистьової динометрії. Приріст сили кисті складає в середньому 4,3%, що забезпечило всім учням експериментальному класу (100%) виконання даного нормативу. Серед хлопчиків контрольного класу приріст сили кисті склав 2,6% і менше 64% учнів виконали цей норматив.
Аналіз результатів річного тестування в період завершення формуючого експерименту виявив значні зрушення у школярів експериментальному класу і у показниках фізичної підготовленості. Рівень фізичної підготовленості учнів експериментального і контрольного класів ми аналізували за кількістю дітей, які виконали нормативні вимоги державних тестів на 5 балів, що дорівнювали оцінці «відмінно» (див. табл. 3.10).
Таблиця 3.10. Показники фізичної підготовленості учнів експериментального і контрольного класів
Тести 5 балів Статеві Ознаки Результати річного семестру (у%)
Експериментальний клас Контрольний клас
Початок року (вересень) Кінець року (квітень) Початок року (вересень) Кінець року (квітень) у1. Біг 30 м Хлопчики Дівчатка 32,0 25,0 66,5 50,5 21,5 20,5 43,0 40,2
2. Згинання і розгинання рук в упорі лежачи на підлозі Хлопчики Дівчатка 52,5 28,5 92,0 65,3 43,8 22,5 52,0 25,0
3. Стрибок у довжину з місця Хлопчики Дівчатка 29,6 27,0 78,5 75,3 28,5 26,0 45,2 42,0
5. Нахил тулуба вперед з положення сидячи Хлопчики Дівчатка 41,03 52,1 45,0 100,0 37,2 42,5 58,2 65,0
Показники усіх видів тестових випробувань (див. табл. 3.10) значно вищі в учнів експериментального класу.
Аналіз результатів тестування в кінці року засвідчив суттєві зрушення швидкісно-силових якостей у школярів експериментального класу. Так на 5 балів у бігові на 30 м в кінці року виконали норматив 63% учнів експериментального класу при 28,55 на початку року. Приріст становив 35,5%. У контрольному класі цей показник дорівнював 41,6%(приріст 20,6%).
За результатами згинання і розгинання рук в упорі оцінку 5 балів отримали 78,6% учнів експериментального класу, а число учнів контрольного класу, що виконали цей норматив на оцінку «відмінно», - на половину менше. Відповідно приріст в експериментальному класі становив 40,5%, а в контрольному 33,1%.
Вихідний рівень підготовленості учнів у стрибку в довжину з місця на початку року як у експериментальному, так і в контрольному класах був низьким і дорівнював 28,3% і 27,2%. Це пояснюється тим, як виявило дослідження, що в домашніх умовах даному виду вправ приділялась недостатня увага. Після проведеної нами бесіди з членами родини про важливість таких вправ для фізичної підготовленості дитини, до кінця року число дітей експериментального класу, які справились з даним нормативом на відмінно, склало 76,9% (приріст - 48,6%), а в контрольному 43,6% (приріст - 19,9%).
Співставивши результати бігу на 100 м, ми зафіксували, що рівень фізичної підготовленості на витривалість теж значно вищий у школярів експериментального класу. На 5 балів тест виконали 94,5% (приріст -37,0%) учнів експериментального класу в той час як у контрольному класі 5 балів набрали тільки 61,55 9 приріст -18,0%).
Тест на гнучкість (нахил тулуба в перед з положення сидячи) до кінця року на «відмінно» виконали 100% дівчаток експериментального класу, а усі діти цього класу -97,2% (приріст - 50,5%), у порівнянні з контрольним - 61,5% (приріст -39,8).
Значно вищи у експериментальному класі порівняно з контрольним був початковий і кінцевий результати тестування на спритність (човниковий біг 9х4), а саме: на початку року 47,8% і 24,4%; вкінці - 76,9% і 35,5%. Приріст на кінець року в експериментальному класі становив 29,1%, в контрольному 10,9%.
Отже, порівняльний аналіз результатів річного тестування (вересень - травень) учні експериментального і контрольного класів свідчить про значне покращення фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів експериментального класу.
Загальні висновки
1. Актуальність проблеми, якій присвячене наше дипломне дослідження, обумовлена орієнтацією вихованих технологій цивілізованих країн світу та української народної педагогіки на людину «як міру усіх речей», а відтак на визначення спроможностей системи освіти забезпечити належне фізичне вдосконалення молодого покоління, збереження і примноження його здоровя як найвищої цінності особистості.
Тому в сучасних умовах удосконалення всієї загальноосвітньої системи, особливе місце займає проблема взаємодії родини і школи у відродження національного виховання загалом та фізичного зокрема. Різні рівні її розвязання знаходяться в зоні активного наукового пошуку дослідників, про що свідчить наявність ємного фактичного матеріалу. Так дослідниками доведено, що: - традиційна шкільна система фізичного виховання молодших школярів потребує удосконалення;
- фізична культура ще не стала складовою загальної культури кожної родини;
- недостатньо сформоване у молодших школярів розуміння того, що про власне здоровя необхідно піклуватися самому;
Це створює обєктивні передумови дослідження процесу фізичного виховання молодших школярів у взаємодії школи з родиною, як двох основних соціальних інститутів виховання.
2. Констатуючий експеримент виявив, що найвідчутнішими вадами традиційного виховання в школі, зокрема, фізичного, є його недооцінка і недостатня особистісна зорієнтованість низька прогностична спроможність родинно - шкільного виховання і як наслідок несвідоме безвідповідальне ставлення більшості дітей і їх родин до фізичного стану здоровя. Тому експериментальна частина роботи була спрямована на саме удосконалення змісту і основних шляхів взаємодії родини і школи з організації фізкультурно - оздоровчої діяльності молодших школярів: - основними критеріями означеної особистостісної якості виступають потреба у самовдосконаленні через фізкультурно - оздоровчу діяльність, ставлення особистості до фізичної культури, її схильність до самопізнання;
- рівень сформованості в учнів початкових класів свідомого ставлення до свого здоровя: вихідний, низький, середній та високий. При цьому, як у сільських, так і у міських школярів переважає низький рівень свідомого ставлення до свого здоровя (70%); при цьому суттєвої різниці у ставленні учнів експепериментальних і контрольних класів не зафіксовано (наприклад, середній рівень властивий 24,2% експериментальних і 25,5% контрольних класів).
3. Школа відіграє значну роль у закріпленні знань з основ фізичного виховання та переходу їх у стійкі переконання, вироблення вмінь та навичок фізичного вдосконалення і самовдосконалення.
Але здебільшого ці функції притаманні родині. Саме цій інституції властиві: природність виховного впливу, стійке і постійне прагнення усіх генетично близьких дитині людей поділитися своїм роками виваженими досвідом стосовно певних життєвих ситуацій, актуальних проблем і потреб дитини. На конкретних життєвих прикладах, «забарвлених» незвичністю життєвого буття минулих поколінь дитина краще сприймає духовні цінності, в тому числі переваги здорового способу життя.
4. У дослідженні виявленні своєрідні виховні родинні засоби фізичного виховання (приклад вплетений у генофонд роду, переконання на фоні душевної єдності спостереження індивідуально своєрідної ситуації її розвитку) та специфічні шляхи школи в означеному напрямку (організація стимулювання, педагогічна корекція фізкультурно - оздоровчої діяльності) поєднання яких дозволило коректувати педагогічну сутність феномену «взаємодії родини і школи» у процесі фізичного виховання учнів. Вона полягає у співтворчості, у співдружності цих інституцій виховання, компетентному взаємо доповненні їх педагогічних зусиль: а) педагогічна просвіта, яка націлена на підтримку в дитини необхідності у фізкультурно-оздоровчій діяльності;
б) позитивне спілкування в підсистемах «учень - дорослий», «учень - учень» на основі спільної оздоровчо-спортивної діяльності;
в) досвід фізичного самовдосконалення накопичений учнем через наслідування позитивного прикладу родинного оточення. Апробація розробленої педагогічної технології взаємодії родини і школи у цілеспрямованому впливі на виховання відповідального ставлення учнів до власного здоровя засвідчила, що необхідним і достатніми умовами школярами відповідальності за зміцнення власного здоровя і формування на цій основі потреби і вмінь фізичного самовдосконалення4 г) організація змістових і емоційно насичених фізкультурно-оздоровчих заходів з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів.
5. Провідними формами взаємодії родини і школи І ступеня у фізичному вдосконаленні учнів виступають «Старти здоровя», педагогічно спрямовані фізкультхвилинки і динамічні паузи, веселі рухливі перерви, педагогічна школа для батьків, тематичні батьківські збори, родинні виховні заходи.
6. Основними умовами ефективності запропонованого змісту, взаємодії родини і школи у фізичному вихованні є6
- установленість результатів педагогічних зусиль в означеному плані і перш за все - забезпечені позитивної динаміки формування здоровя в учнів;
7. Ефективність запропонованого змісту і провідних шляхів взаємодії родини і школи у фізичному вихованні молодших школярів підтверджується.
Список літератури
1. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб./О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001. - 416
2. Воликова Т.В. Учитель и семья. - М.: Просвещение, 1979.- 127 с.
3. Логачевська С.П. Дійти до кожного учня.- К: Рідна школа, 1989. - 234 с.
20. Державна програма. Освіта. Україна. ХХІ століття.
21. Дидактика современной школы: Пособие для учителей/ Б.С. Кобзарь, Г.Ф. Кумарина, Ю.А. Кусый и др. Под. ред. В.А. Онищука. - К.: Рад. шк., 1987.-351 с.
22. Дистерверг А. Избраны педагогические сочинения. - М.: Учпедгиз, 1956. - С. 136-203.
23. Дмитреев А.Е., Фатеева Н.И., Львов М.Р. Дидактика. Учебное пособие для самостоятельной работы студентов факультетов начальных классов. М.: Издательство «Прометей» МГПИ им. В.И. Ленина, 1990. - 202 с.
24. Додукіна О.М. Виховання молодших школярів у сучасній українській сімї. // Початкова школа. - 1997. №5 - С. 17-21, - №6. С. 6 -14.
25. Дубогай А.Д., Мовчан Л.М. Физкультура: Мы и дети. - К.: Просвещение, 1989. - С. 144.
26. Духнович О.В. Народно педагогіка на користь училещ і вчителів сьльських. Педагогіка загальна. - Львів, 1857. - Ч.І. - С. 3.
28. Закон України про фізичну культуру і спорт. Київ 1994 рік.
29. Каменський Я.А. Избранные педагогические сочинения. В.2 - т. - М.: Педагогика, 1982. Т.І. - С. 544.
30. Козленко О. Виховання у школярів інтересу до фізкультури і спорту. К.: Знання. 1990. С. - 48.
31. Козлова Т.В., Рябушкина Т.А. Фізкультура для всей семьи. М.: Фізкультура и спорт, 1989. - С. 436.
32. Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Учителю о психалогии детей шестилетнева возраста. - М.: Просвищение 1988.
33. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. - 1996. - №13.
34. Концепція позакласної виховної роботи в загальноосвітній школі. - К., 1991.
35. Корнієнко С. Родинне дозвілля у початкових класах: Навч. метод. посіб. Тернопіль, Навчальна книга. - Богдан - 2005.С. 216.
36. Корнієнко С.М., Код люк Я.П. Батьківські збори у початкових класах: Навчально - методичний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2003. - 160 с.
37. Крупская Н.К. Педагогические сочинения. В 11-т. - М: Просвещение, 1959. - Т. 3.- С. 511.
38. Кучеров І. Здоровя нації - проблема педагогічна. // Фізичне виховання в школі. - 2000. - №1. С. 51-53.
39. Макаренко А.С. Лакции о воспитание детей. Соч. в 7 - ми т. - М., 1957. - Т. 4 - С. 374-375.
40. Осипова М.П. Методика воспитательной работы. Практикум: Учебное пособие. - Минск: Университетское, 19991. - 199 с.
41. Педагогическое воззрение Платона и Аристотеля. - Пг.: Школа и жизнь, 1916. - С. 87 - 92.
42. Петренко И.И. Как подружить школьников с физкультурой. - К.: Просвещение, 1988. - С. 123.
43. Русова С.Ф. Нові методи дошкільного виховання. - Прага, 1927. - С. 3 -19.
44. Савченко О.Я. Розвивай свої здібності: Навчальний посібник для молодших школярів. К.: Освіта, 1995. - 159 с.
45. Стельмахович М.Г. Теорія і практика українського національного виховання. - Івано-Франківськ, 1996. С. 180.
46. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К.: Рад. школа, 1978. - 263 с.
47. Тальзина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности младших школьников. М., 1988.
48. Шахнетко В.І. Абетка здоровя для. Посібник з валеології для вчителів 1-х класів. - К.: Котигорошко, 1996. - С. 123.
49. Шиян М. Методика фізичного виховання школярів. Навч. посіб. для студ. ф - тів фіз. вих. педвузів. - Львів: ЛОНМІО, 1996. С. 232.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
