Загальна характеристика та фактори, що зумовлюють витривалість людини. Динаміка природного розвитку витривалості та контроль за її розвитком, види та їх вплив на організм. Методика удосконалення різних видів витривалості (загальної, анаеробної, силової).
Міністерство освіти і науки України Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника Виконав: студент групи ФВ-31Витривалість - це здатність робити ефективну роботу визначеної інтенсивності протягом часу, передбаченого специфікою змагань. Витривалість характеризується здатністю організму протистояти стомленню і відновлювати працездатність після перенесених навантажень. Функціонально витривалість визначається злагодженістю роботи всіх систем організму, працездатністю нервових клітин, дихання, кровообігу й ін. Одні виконують роботу тривалий час не знижуючи інтенсивності, інші - швидко знижують інтенсивність і припиняють роботу. Залежно від обєму мязів, які беруть участь у роботі, розрізняють три види фізичної втоми, а отже, витривалості: • локальну, якщо до роботи залучено менше третини загального обєму мязової маси;Загальна витривалість хлопців має високі темпи приросту від 8-9 до 10, від 11 до 12 та від І 4 до 15 років (дод. У них високі темпи приросту загальної витривалості спостерігаються лише від 10 до 13 років, потім вона протягом двох років зростає повільно, а у віці від 15 до 17 років загальна витривалість зростає в середньому темпі. витривалість організм анаеробний силовий Найвищі світові досягнення у видах спорту на витривалість демонструються людьми у віці від 20-22 до 30-32 років. Загальну витривалість можна контролювати й оцінювати за допомогою таких тестів: • тривалість бігу з швидкістю 50-60 % від максимальної; Швидкісну витривалість контролюють шляхом визначення максимальної швидкості подолання змагальної дистанції (наприклад, 100 м у бігу), потім з максимальною швидкістю пробігають (пропливають та ін.) дистанцію, на подолання якої потрібно затратити час від 15 до 90 с, і визначають середню швидкість її подолання.Так, локальній, регіональній і глобальній мязовій діяльності відповідає локальна, регіональна і глобальна витривалість; статичній і динамічній мязовій роботі - статична і динамічна витривалість; роботі в стаціонарному або нестаціонарному режимі - витривалість до рівномірної або нерівномірної мязової діяльності і т.д. Поділ витривалості на згадані вище види дає можливість у кожному конкретному випадку аналізувати фактори, що визначають прояв цієї якості, і підбирати найбільш ефективну методику розвитку витривалості, але не забезпечує належною мірою відповідності витривалості специфічним вимогам тренувальної і змагальної діяльності в конкретному виді спорту. Тому специфіка розвитку витривалості в тому або іншому виді спорту виходить з аналізу факторів, що обмежують рівень прояву даної якості в змагальній діяльності, властивій конкретному виду спорту, і повинна враховувати все різноманіття рухової діяльності і породжуваних нею вимог до регуляторних і виконавчих органів. Платонов, загальну витривалість варто визначати як здатність до тривалого й ефективного виконання роботи неспецифічного характеру, що створює позитивний вплив на процес становлення специфічних компонентів спортивної майстерності завдяки підвищенню адаптації до навантажень і наявності явищ "переносу" тренованості з неспецифічних видів діяльності на специфічні. При розвитку загальної витривалості, як відзначає той же автор, вирішуються дві основні задачі: створюються передумови для переходу до підвищених тренувальних навантажень і здійснюється "перенос" витривалості на обрані форми спортивних вправ.Під витривалістю в спорті фахівці розуміють здатність спортсмена до ефективного виконання вправ для подолання стомлення, без істотного зниження інтенсивності роботи і її ефективності. Основи фізіологічного обґрунтування сутності витривалості як якості рухової діяльності і виявлення особливостей її прояву в різних видах спорту були закладені в роботах Н.В. У тісному звязку з результатами цих досліджень розроблялися загальні основи розвитку витривалості, що послужили фундаментом для розробки різноманітних напрямків розвитку цієї якості в різних видах спорту. Рівень розвитку витривалості спортсмена обумовлюється енергетичним потенціалом його організму і тим, наскільки він відповідає вимогам конкретного виду спорту, а також ефективністю техніки і тактики, психічними можливостями спортсмена, що забезпечують не тільки високий рівень його мязової активності в тренувальній і змагальній діяльності, але і віддалення розвитку стомлення і протидії цьому процесу [2]. Стомлення розглядається як процес змін у різних органах і системах організму, що приводить до субєктивного відчуття втоми, що розвивається під впливом тривалості й інтенсивності роботи, її монотонності, екологічних і ергономічних факторів, стану здоровя і психіки, активного і пасивного відпочинку.Комплексна програма відкриває широкий простір для творчості вчителя, його пошуків у підвищенні ефективності навчального процесу, що у свою чергу забезпечує необхідні умови для того, щоб кожний учень опанував життєво важливими і необхідними знаннями, навичками й уміннями, навчився самостійно займатися фізичними вправами [5].
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ВИТРИВАЛІСТЬ: ХАРАКТЕРИСТИКА, ФАКТОРИ, ЩО ЇЇ ЗУМОВЛЮЮТЬ
1.1 Загальна характеристика витривалості
1.2 Фактори, що зумовлюють витривалість людини
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ЗАГАЛЬНОЇ ВИТРИВАЛОСТІ
2.1 Динаміка природного розвитку витривалості та контроль за її розвитком
2.2 Види витривалості та їх вплив на організм
2.3 Рівні розвитку та прояву витривалості
РОЗДІЛ ІІІ. РОЗВИТОК ВИТРИВАЛОСТІ НА УРОКАХ ФІЗКУЛЬТУРИ
3.1 Розвиток витривалості в учнів молодших класів
3.2 Розвиток витривалості в учнів старших класів
3.3 Методика удосконалення різних видів витривалості (загальної, анаеробної, силової)
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТОК А ДОДАТОК Б
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
