Фізична реабілітація при патології черевної порожнини - Курсовая работа

Останнім часом в усьому світі відзначається неухильний ріст хвороб органів травлення в звязку з урбанізацією життя, гіпокінезією, а також такими негативними явищами, як неадекватне, незбалансоване харчування, алкоголізм, паління, наркоманія. Найчастіше спостерігаються виразкова хвороба, ентероколіти, холецистити і гепатити, що нерідко ведуть до серйозних ускладнень, що вимагають хірургічного втручання і відповідних реабілітаційних заходів. Незважаючи на все зростаюче кількість різних методів консервативного і хірургічного лікування захворювань органів травлення, кінцеві результати не завжди досягають поставленої мети. Спираючи на власні дані, отримані в міській лікарні ми спробували відповісти на кілька питань, що стосується здоровя хворих після хірургічних утручаннях на органах черевної порожнини, дослідили показники проб Штаге та Генче у цих хворих.черевний порожнина фізичний реабілітаціяДо оперативних утручань на органах черевної порожнини прибігають тоді, коли консервативний метод лікування не дає необхідних результатів. Хірургічні втручання на органах черевної порожнини застосовуються при пораненнях, ушкодженнях і захворюваннях кишечнику, шлунка, печінки, підшлункової залози, селезінки, дефектах черевної стінки. Операція полягає у видаленні жовчного міхура - холецистектомії. Довгостроково непіддається консервативному лікуванню хвороба, а також ускладнена виразка (кровотеча, рубцеві зміни, прорив стінки, переродження в пухлину) підлягають оперативному лікуванню - ушиванню, видаленню чи частини всього шлунка. Оперативні втручання на черевній порожнині виконуються при відкритих травмах живота: проникаючих (з ушкодженням очеревини) і непроникаючих (без ушкодження очеревини), а також при закритих травмах, коли маються ушкодження внутрішніх органів.Тому при виборі місця для лапаротомічного розрізу, насамперед , варто керуватися метою забезпечення найбільш зручного і широкого доступу до тієї ділянки, на якому буде проводитися операція. Однак тут же варто помітити, що видужанню хворого і швидкому відновленню його працездатності значно сприяють і такі фактори, як безперешкодне загоєння операційної рані і як можна менше порушення цілісності черевної стінки. Звідси ж випливає, що другою найважливішою вимогою при виборі місця, напрямку і способу виконання лапаротомічного розрізу є облік особливостей анатомічної будівлі різних ділянок черевної стінки. При проведенні лапаротомії в інтересах мінімального порушення анатомічної структури черевної стінки необхідно дотримувати наступні правила: - в інтересах кращого рубцювання доцільніше перетинати мяз, а не апоневроз; черевна стінка менше травмується, якщо окремі шари перетинаються не по одній лінії, у такий спосіб при накладенні швів лінія швів нижележачого шару буде покриватися неушкодженою частиною вишележачого шаруючи.Після операції в хірургічних хворих виникають розлади, обумовлені як самим захворюванням, так і порушеннями в організмі, звязаними з оперативним утручанням, наркозом і гіпокінезією. При абдомінальних операціях переміщення внутрішніх органів і часткове виведення їх з черевної порожнини, що супроводжується охолодженням, "обсиханням" і значним натягом брижі, викликають перероздратування блукаючого нерва, унаслідок чого можуть розвитися явища операційного шоку: хворий блідне, пульс сповільнюється, потім учащається, АД знижується. Велика увага в передопераційному періоді приділяється навчанню хворих навичкам і вправам, необхідним після операції: активізації грудного типу подиху: відкашлюванню з фіксацією області майбутнього післяопераційного шва і нижніх відділів грудної клітки; підведенню таза з опорою на лікті і лопатки; переходу з положення лежачи в положення сидячи, коштуючи; ритмічним скороченням мязів промежини і напрузі сідничних мязів. Післяопераційний період поділяється на: ранній післяопераційний, котрий продовжується до зняття швів (7-10 днів після операції); пізній - до виписки хворого зі стаціонару (від 7-10-го дня до 15-20-го дня); віддалений - до відновлення працездатності хворого (від 15-20-го дня до 25-30-го дня після операції). Постільний режим дотримується в 1-6-і доба в залежності від віку, виду оперативного втручання і стану хворого (1-3-й доба після апендектомії, 1-4-і доба після грижесічіння, 1-5-і доба після операцій на шлунку, 1 - 6 - доба після холецистектомії й операцій на кишечнику).У залежності від характеру захворювання і ваги операції, стану хворого і призначеного рухового режиму лікувальну фізкультуру і масаж застосовують у терміни від перших годин до 1-2 днів після операції, коли ще чітко виражений вплив операції. З метою профілактики легеневих і серцевих ускладнень призначають дихальні вправи і вправи для рухів дистальних відділів кінцівок З 1-го дня навчають поворачиванію з допомогою на бік, з 3-4-го дня призначають активне поворачиваніє, згинання кінцівок у ліктьових і колінних суглобах, підняття таза при упорі на ноги і лікті. Послідовно використовують вихідне положення лежачи на боці, до 4-6-му дня - сидячи, п

Зміст

Вступ

ГЛАВА І. МЕТОДИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПРИ ПАТОЛОГІЇ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ (аналіз літературних даних)

Розділ 1. Основні види патології черевної порожнини

1.1 Лапаротомія

Розділ 2. Методи фізичної реабілітації

2.1 Клініко функціональне обґрунтування методів фізичної реабілітації

2.2 Показання і протипоказання до занять ЛФК в післяопераційному періоді

2.3 Фізична реабілітація в післяопераційному періоді

ГЛАВА ІІ. власна ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА

Розділ 1. Загальна характеристика піддослідних

Розділ 2. Методи проведення дослідження

2.1 Методи збору досліджуваних даних

2.2 Математико-статичний метод обробки даних, отриманих в ході експерименту за Стюдентом

Розділ 3. Хід дослідження

Розділ 4. Обговорення отриманих даних

Висновок

Рекомендації

Додатки

Список використаної літератури