Фізичні вправи та психологічна корекція на ранньому етапі реабілітації хворих на інфаркт міокарда - Автореферат

Фізичні вправи та психологічна корекція на ранньому етапі реабілітації хворих на інфаркт міокардаЗа статистичними даними Всесвітньої організації охорони здоровя (1988) та даними окремих країн світу інфаркт міокарда посідає одне з перших місць серед захворювань серцево-судинної системи (Бобров В.А., 1994; Чазов Є.І., 1994; Амосова О.М., 1998). Разом з тим, як загальноприйняті (ВООЗ, 1969), так і скорочені (прискорені) програми фізичної реабілітації для стаціонарного етапу (Блужас І.М., 1981; Гембицький Є.В., 1984; Следзєвська І.К., Кравцова Л.А., 1989; Амосова О.М., 1995 та ін.) не забезпечують повного використання усіх можливостей фізичного фактора відносно підвищення ефективності відновлювального лікування таких хворих. І оскільки успіх реабілітації залежить не лише від правильного вибору програми, цілеспрямованості у її проведенні, обєктивності контролю, цілої низки інших факторів, але і значною мірою від активності самого хворого, особливостей особистості, а також змін психіки, які виникли у нього в процесі захворювання та перешкоджають поверненню до роботи від 33 до 80% хворих (Шхвацабая І.К., 1969; Зайцев В.П., 1975, 1990), великого значення набуває психологічна реабілітація. Мета роботи полягає у підвищенні ефективності раннього відновлення хворих на великовогнищевий інфаркт міокарда вдосконаленням програми фізичної реабілітації за допомогою методів психологічної корекції. Використання у клініці рекомендацій, які розроблені на підгрунті результатів дослідження, дозволяє підвищити ефективність реабілітації, прискорити процес нормальної психологічної реадаптації після інфаркту міокарда, попередити виникнення психопатологічних змін, які розвиваються у звязку із захворюванням; підготувати хворого до нових умов праці та побуту, скоротити термін перебування у стаціонарі.Аналіз даних літератури дозволяє зробити висновок, що метою реабілітації хворих, які перенесли інфаркт міокарда, є не лише відновлення здоровя, здатності переносити фізичні навантаження та працездатності хворого до рівня, який передував захворюванню, але і досягнення оптимальних фізичних і психологічних можливостей індивідуума з урахуванням зміненого у звязку з перенесеним захворюванням стану його серцево-судинної системи. Методологія дослідження базувалася на науковому обгрунтуванні вивчення закономірностей поєднаного використання фізичної реабілітації та методів психологічної корекції після великовогнищевого інфаркту міокарда, методів їх оцінки, орієнтації відновлювальної терапії на підвищення фізичної працездатності та нормалізацію психічного стану хворого. З метою розвязання поставлених у роботі задач використовувались такі методи дослідження: аналітичний огляд літератури; аналіз історій хвороби; навантажувальні тести (степ-тест, проба з дозованим ходінням, велоергометрія), клінічна шкала для оцінки психічного стану хворих, лунакардіографія, математична статистика. У відділенні кардіореабілітації II група (99 хворих) продовжувала займатися лікувальною гімнастикою на фоні «малої» психотерапії, а I група (115 хворих) - займалася лікувальною гімнастикою на фоні комплексу прийомів психотерапії, який включав окрім «малої» психотерапії релаксаційну гімнастику, аутотренінг, гіпносугестію. Співвідношення хворих з легко та помірно вираженим ступенем психопатологічних реакцій, які зясувалися під час першого обстеження, було приблизно в обох групах однаковим: у I групі - 42,6% (49) та 57,4% (66), а в II групі - 43,4% (43) та 56,6% (56).Аналіз даних літератури свідчить про позитивний вплив фізичного тренування на психологічний статус хворих після інфаркту міокарда. Для оптимізації відновлювального лікування хворих з великовогнищевим інфарктом міокарда запропонована програма психологічної реабілітації хворих, яка враховує період захворювання та ступінь вираженості психопатологічних реакцій. Психологічна корекція, сприяючи більш швидкому усуненню у хворих нервової та фізично втоми, підвищує концентрацію уваги до виконання фізичних вправ, збільшує ефективність занять лікувальної гімнастикою та скорочує термін перебування хворих з неускладненим протіканням інфаркту міокарда в стаціонарі до 20-23 діб, в той час як по загальноприйнятій програмі тривалість стаціонарного етапу лікування для цієї категорії хворих складає 28-35 діб. Застосування на ранньому етапі реабілітації лікувальної гімнастики в поєднанні з комплексом психотерапевтичних методів: релаксаційною гімнастикою, аутотренінгом, гіпносугестією - підвищує у хворих, які перенесли інфаркт міокарда, толерантність та обєм фізичної активності порівняно з загальноприйнятою методикою. Між толерантністю до фізичного навантаження та змінами психологічного стану хворого існує зворотня залежність: чим нижче межа толерантності до фізичного навантаження, тим більший ступінь психічних змін і, навпаки, чим вища межа толерантності, тим менше вираженість психопатологічних реакцій.

Основний зміст