Фіторізноманітність Лівобережного Придніпров"я - Автореферат

ІНСТИТУТ БОТАНІКИ ім.НАНУ, ТРАВЛЄЄВ АНАТОЛІЙ ПАВЛОВИЧ, Дніпропетровський державний університет Міносвіти України, професор кафедри геоботаніки, грунтознавства та екології доктор біологічних наук СОЛОМАХА ВОЛОДИМИР АНДРІЙОВИЧ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри ботаніки доктор біологічних наук, ОСТАПКО ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ, Донецький ботанічний сад НАНУ, заст. директора з наукової роботи Захист відбудеться "_29_"__січня____2001 р. о __10__год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.211.01. в Інституті ботаніки ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту ботаніки ім. Дисертацію присвячено всебічному комплексному аналізу фіторізноманітності Лівобережного Придніпровя, який здійснено на основі інтеграції підходів фітосоціології, порівняльної флористики, фітоіндикації, созології. Вивчено видовий склад флори вищих судинних рослин регіону, який нараховує 1613 видів із 579 родів, 127 родин, 62 порядків, 7 класів, 5 відділів.Актуальність всебічного вивчення рослинного світу витікає з глобальної проблеми збереження біорізноманітності, яка набула провідного значення у вирішенні не тільки загальнобіологічних і екологічних, а й значною мірою соціальних, економічних, політичних аспектів розвитку суспільства, що відображено у “Конвенції про охорону біологічної різноманітності” (Ріо-де-Жанейро, 1992) та положеннях Всеєвропейської стратегії збереження біотичної та ландшафтної різноманітності (Софія, 1995). Вирішення проблеми збереження фітобіоти на біосферному рівні бере початок з регіональних природно-заповідних мереж, які є своєрідним “каркасом” екологічної рівноваги, що лежить в основі охорони цено-і генофонду. В останнє десятиліття питання охорони фіторізноманітності (ФР) стали дуже гострими для Лісостепу України, де зосереджена найменша кількість заповідників та найнижчий показник заповідності в умовах підвищеного антропогенного впливу на природні екосистеми (Андрієнко, 1996). Про ступінь фрагментації рослинного покриву свідчать висока розораність території (65-85%), яка зросла на 30% за останнє століття, та найменша залісненість (7,5%) в межах Лісостепової зони України. Своєрідність флори і рослинності цієї території постійно привертали увагу ботаніків, проте найповніші флористичні дослідження в окремих районах були проведені лише наприкінці XIX - початку XX століть (Шмальгаузен, 1886; Краснов, 1894; Цингер,1901; Іллічевський, 1927, 1929 та ін.).Особливістю клімату регіону є поступове зменшення в напрямку на схід і південь кількості опадів (з 600 до 490 мм) та підвищення в літній період температур, а також наявність посух та суховіїв в південній та південно-східній частині ЛП, що обумовлено межуванням із континентальною степовою областю (Щербань, 1984). Особливості рельєфу території ЛП обумовлені розташуванням в межах Дніпровсько-Донецької западини, котра включає на півдні Придніпровську низовину, в центральній та північній частинах - Полтавську рівнину. Аналіз літературних джерел свідчить про значний інтерес науковців до пізнання особливостей флори, рослинності, в цілому природних умов на лівобережжі лісостепового регіону, і дозволяє встановити напрямки ботанічних досліджень на території Лівобережного Придніпровя: 1) флористико-систематичний (Монтрезор, 1898; Рогович, 1853, 1860-1861; Шмальгаузен, 1886; Пачоский, 1892; Цингеръ, 1897, 1901; Іллічевський, 1927, 1929; Гринь, 1949; Байрак, 1987; Шевера, 1991; Гапон, 1993; Бесєдіна, 1993; Мельник, 1994; Тимченко, 1996; Байрак, 1997; Пєстова, 1997; Леванець, 1999); Сукупність ЦФ або угруповань по відношенню до градієнта екологічного фактора відображає b-різноманітність. g-різноманітність характеризує територіальну диференціацію, що включає ценотичну та флористичну складові, які лежать в основі флористичного та геоботанічного районування. Лісовий тип Drymiophyton (Dr) включає найтиповішу для регіону є Dr1, яка репрезентує флору зональних широколистяних лісів; Dr2, що обєднує види ценозів мішаних лісів (переважно дубово-соснових); гетеротипну Dr3 з трьома варіантами, які включають флору різновікових соснових насаджень (Dr3a - Cladoniophytum з високою питомою вагою псамофітних видів, в т.ч. епійгейних мохів і лишайників, Dr3b - Peucedanophytum, що обєднує види різнотравно-злакових угруповань, Dr3c - Juniperophytum з переважанням типових бореальних видів);.Зясована ступінь флористичної, фітоценотичної, екологічної, ландшафтної диференціації свідчить, що фітобіота ЛП в умовах високої фрагментації рослинного покриву зберігає типові риси природного лісостепового регіону, які визначають, насамперед, склад та структура зональних типів рослинності - широколистяних лісів та лучних степів, поряд з високою представленістю азональних та інтразональних типів рослинності. Найвищим синтаксономічним багатством в регіоні характеризується лісова (23 асоціацій), степова (19), водна (18), болотна (20) рослинність.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ