Фітопатогенні і сапрофітні бактерії агроекосистем пшениці та вівса - Автореферат

ІНСТИТУТ МІКРОБІОЛОГІЇ І ВІРУСОЛОГІЇ ім.Заболотного НАН України, завідувач відділу мікробіологічних процесів на твердих поверхнях доктор біологічних наук, професор, НАДКЕРНИЧНА Олена Володимирівна, Інститут сільськогосподарської мікробіології УААН України, завідувач лабораторії біологічного азоту доктор сільськогосподарських наук, професор, ГОЙЧУК Анатолій Федорович, Національний університет біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України, завідувач кафедри біології лісу і мисливствознавства Захист відбудеться 17 червня 2009 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.233.01 Інституту мікробіології і вірусології ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мікробіології і вірусології ім. В свою чергу фітопатогени індукують у P. agglomerans утворення сигнальних молекул - ацилгомосеринлактону. молекулярно-генетичними методами за допомогою GUSA-гена доведено здатність епіфітних ізолятів нарівні з ендофітними колонізувати внутрішні тканини рослин. Виявлено приуроченість окремих серогруп у пристосованості бактерій до умов існування. встановлено структури О-полісахаридного (О-ПС) ланцюга штамів P. syringae pv. coronafaciens 9030 і P. syringae pv. atrofaciens 8281, які є гетерогенними і включають 3 типи О-ланцюгів, де основний ланцюг являє собою залишки L-рамнози, а боковим замісником є 3-ацетамідо-3,6-дидезокси-D-галактоза.Проблеми агропромислового комплексу, які повязані з використанням мінеральних добрив і засобів захисту рослин, ведуть до незворотних порушень в агроекологічних системах, розбалансованості колообігу речовин і потоків енергії, внаслідок чого відбувається катастрофічне падіння родючості ґрунтів та зниження продуктивності рослин. Успіхи, досягнуті в біологічній науці, особливо в живленні рослин, створили уявлення про можливість регулювання і “поліпшення” основних властивостей сільськогосподарських рослин шляхом максимального задоволення їх потреб за рахунок землеробства (Кандыбин и др., 2009). серед чинників, що визначають продуктивність складної системи “ґрунт - рослина - мікроорганізми”, саме останні відіграють важливу, багато в чому ще не повністю вивчену і відому роль. Мікроорганізми, зі свого боку, також містять генетичні чинники, які функціонують лише за взаємодії з рослинами. співіснування мікроорганізмів та рослин невипадкове. Не визначено роль ендофітів у системі „рослина - патоген - сапрофіт”. дослідники одностайні лише в тому, що вивчення ендофітних мікроорганізмів є перспективним через позитивний вплив ендофітної мікрофлори на ріст рослин і зменшення випадків прояву деяких захворювань (Hallmann et al., 1997). Дисертаційну роботу виконано за планами комплексних тем науково-дослідної роботи Інституту мікробіології і вірусології НАН України за напрямами: “Вивчення молекулярних основ серологічної і фагової специфічності фітопатогенних бактерій з метою встановлення природи їх вірулентності і створення діагностичних препаратів” (шифр 2.28.9.1.); “Вивчення гетерогенності популяції і роль біополімерів клітин в патогенності фітопатогенних бактерій” (шифр 2.28.9.1.); “Дослідження взаємовідносин між фітопатогенними, ендофітними та епіфітними бактеріями з метою виявлення їх ролі в стійкості рослин до хвороб” (номер держреєстрації 01970012033, шифр 2.28.9.1.); “Дослідження фітопатогенних бактерій фітоценозу та їх генопротекторних, мутагенних та протипухлинних властивостей” (номер держреєстрації 0101U009312, шифр 2.28.9.1.).В огляді літератури подано аналіз наукових джерел вітчизняних та зарубіжних авторів щодо фітопатогенних і сапрофітних бактерій.Малкова (Болгарія), в т.ч. в Болгарії виділено - 14 штамів, в Англії - 1 штам і США - 1 штам. Для вивчення антимутагенної, протипухлинної активності, хімічного складу ліпополісахаридів та структури О-специфічного полісахариду використали наступні штами фітопатогенних бактерій: · Pseudomonas syringae pv. atrofaciens (MCCULLOCH 1920) Young, Dye & Wilkie 1978 штам 8281 (УКМ В-1013), збудник плямистості жита. · Для порівняльних досліджень використали колекційні штами Pseudomonas syringae pv. syringae van Hall 1902 штам 8511 (NCPPB 281, ATCC 19310, УКМ B-1027) типовий штам виду P. syringae і Pseudomonas syringae pv. atrofaciens (MCCULLOCH 1920) Young, Dye & Wilkie 1978 штам ІСМР 4394 (УКМ В-1011). Для виявлення епіфітної колонізації тканин бактеріями аналізували здорові рослини пшениці, вівса та буряни, які росли в посівах вівса. Для цього використовували антисироватки, одержані загальноприйнятим методом (Пастушенко, Симонович, 1971), до штамів-представників девяти серогруп : P. syringae pv. atrofaciens 8511 (PDDCC 281, УКМ В-1027) та P. syringae pv. atrofaciens 8281 (УКМ B-1013) - серогрупа I; P. syringae pv. atrofaciens 8122, К-1025 і 7864 - серогрупа II; P. syringae pv. syringae Р-55 - серогрупа III; P. syringae pv. atrofaciens 7836 і ICMP 4394 (УКМ В-1011) - серогрупа IV; P. syringae pv. atrofaciens 8116 (УКМ В-1117) і 948 - серогрупа V; P. syringae pv. coronafaciens 499 - серогрупа V; P. syring

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ