Фітогормони в процесі росту харових водоростей (Chara contraria A. Braun ex Kutz. та Chara vulgaris L.) - Автореферат

ІНСТИТУТ ФІЗІОЛОГІЇ РОСЛИН І ГЕНЕТИКИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наукНауковий керівник: доктор біологічниї наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки, МУСАТЕНКО Людмила Іванівна Інститут ботаніки ім. Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор ЯВОРСЬКА Вікторія Казимирівна Інститут фізіології рослин і генетики НАН України, завідувачка відділу фізіології росту і розвитку рослин доктор біологічних наук САКЕВИЧ Олександр Йосипович Інститут гідробіології НАН України, провідний науковий співробітник відділу екологічної фізіології водяних рослин Захист відбудеться „19” жовтня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.212.01 в Інституті фізіології рослин і генетики НАН України за адресою: 03022, Київ-22, вул. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фізіології рослин і генетики НАН України, м.Найбільш зручними обєктами дослідження ростових процесів на клітинному рівні були і є корінь, апекси, відрізки колеоптилів і гіпокотилів судинних рослин (Іванов, 1974; Ситник, Мартин, Мусатенко, 1977; Мартин, Мусатенко, 1985). Величезні розміри клітин хари (від кількох мм до 25 і більше см), що складають міжвузля, дозволяють вивчати ріст, проникність цитоплазматичних мембран, закономірності руху цитоплазми, біоелектричні потенціали клітин тощо (Харові водоросли, 1973). Подібність морфологічної будови, мітозу та цитокінезу клітин харофітів з вищими рослинами давали підстави деяким дослідникам відносити їх до вищих рослин (Sluiman, 1985; Stewart, Mattox, 1975; Stewart, Mattox, 1978). Однією з нагальних проблем сучасної фітобіології є дослідження регуляторних систем, що забезпечують морфогенез, ріст, розвиток і репродукцію рослин. Дослідження такого плану дозволять виявити не тільки фізіологічну роль фітогормонів у спорових, зокрема у водоростях, але й встановити риси їх подібності і принципові відмінності у різних за ступенем еволюційної просунутості організмів.Обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання досліджень, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, вказано особистий внесок здобувача у виконанні дослідження і представлена структура роботи.Узагальнені дані стосовно нативних фітогормонів у водоростях - ідентифікація, біологічна активність, кількісний вміст та біосинтез, фізіологічна роль та їх використання у господарській практиці.Талом досліджуваних харофітів представлений кущувато-розгалуженими, стеблоподібними пагонами членисто-кільчастої будови, які складаються з почергово розташованих вузлових клітин стебла, здатних до поділу, та міжвузлів, які не діляться, а ростуть розтягуванням (Голлербах, Паламар-Мордвинцева, 1991). У Ch. contraria досліджували: стерильний (статево не зрілий) і фертильний (статевозрілий) цілі таломи; ооспори; ризоїди з бульбочками; II, IV, VI та VIII від ризоїдів міжвузля різного розміру та віку (без листків), відібрані на головній осі пагона фертильного талому та їх складові - окремо протопласт з органелами (далі протопласт), клітинну оболонку міжвузля з коровими клітинами (далі оболонка) та вузли обох кінців кожної відпрепарованої клітини (далі вузли); кільця (мутовки) з листків з антеридіями І-ІП нижніх стеблових вузлів; листки з заплідненими оогоніями IV-VI середніх вузлів і листки з обєднаними гаметангіями верхньої частини пагона VIII-XI стеблових вузлів. Ріст і розвиток листків, міжвузлів і репродуктивних органів характеризували за морфологічними і ростовими показниками (довжина, ширина і діаметр) та визначали масу їх сирої і сухої речовини. Для вивчення структури клітинної оболонки міжвузлів та листків Ch. contraria клітини фіксували відразу ж після збору в 2,5 %-ному розчині глютаральдегіду і 5 %-ному розчині параформальдегіду на 0,05 % какодилатному буфері (1:1) протягом кількох годин (РН 7,2). Клітини обезводнювали у серії спиртів зростаючої концентрації (30 %>50>70>80>96>100 %)>ацетоні>суміші смола:ацетон (1:3, 1:1, 3:1) і заключали в чисту смолу.Листки другого-шостого вузлів головного пагона і нижніх листків з антеридіями, листки першого вузла бічних гілок першого порядку були довшими у фертильному таломі в порівнянні з стерильним. Загальна довжина головного пагона Ch. vulgaris, який складався із 6-7 міжвузлів, становила 13,1 ±0,6 см, гілок 1-го порядку - 6,2±0,3 см, гілок ІІ-го порядку - 3,4±0,2 см. Живі міжвузля мають високий тургорний тиск, який під час препарування цих клітин обумовлює вихід („вистрілювання”) протопласта, що містить хлоропласти і ядра. 2): вміст ІОК у верхніх молодих листках був вищим, ніж у нижніх зрілих; у листках з верхньої частини головної осі пагона кількісно домінувала звязана форма гормону, у нижніх - обидві форми ІОК були однаково низькими.

2. Основний зміст