Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наукРобота виконана на кафедрі фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий консультант:доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Василик Остап Дмитрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту. Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор, академік УААН, Заслужений діяч науки і техніки України Демяненко Микола Якович, Інститут аграрної економіки УААН, заступник директора інституту з наукової роботи, завідувач відділення фінансово-кредитної та податкової політики; Захист дисертації відбудеться 23.04.2003 р. о _14__ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м.Серед них можна виділити такі: розширення зони стабільності в економіці і збільшення кількості ділових субєктів, у яких зявились можливості потенційного зростання виробництва; провадження Урядом і Національним банком України антиінфляційної політики; пошук стимулів до збільшення приватних інвестицій в економіку; поступова зміна кредитної мотивації в банків - усвідомлення потреби в переорієнтації з обслуговування переважно торговельної сфери на середньо-і довготермінове кредитування промислових підприємств, особливо під інноваційні проекти. Нині єдиним і безальтернативним шляхом для України залишається перехід до інноваційної моделі розвитку її економіки. У дисертації досліджено фінансово-кредитний механізм становлення і розвитку економіки інноваційного типу в Україні. Завданнями фінансово-кредитного механізму є формування фінансових ресурсів і їхнє спрямування в інвестиції; стимулювання вкладників і банків зниженими ставками оподаткування для акумуляції тимчасово вільних коштів і перерозподіл їх на інноваційні цілі; використання ефективної політики резервування, зокрема зниження норми обовязкового резервування в разі надання довготермінових кредитів; гарантійна підтримка ліквідності банків, які фінансують пріоритетні інноваційні проекти; послідовне впровадження форм рефінансування з широким використанням процентних важелів. Все це спонукає до теоретичних узагальнень з урахуванням практичного досвіду, оскільки практика формування фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку в Україні, набутий у цьому досвід є важливим не лише для нашої держави.У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки” висвітлено суть, види й особливості моделі інноваційного розвитку економіки, розглянуто фінансово-кредитні інструменти і важелі державної підтримки інноваційної сфери, досліджено підприємництво як вагомий чинник інноваційного розвитку. На підставі системного аналізу суті та особливостей інновацій у сучасній ринковій економіці в роботі зазначено, що інноваційна модель розвитку економіки - це теоретичне вираження інноваційних пріоритетів, напрямів, структур, мотивацій, стратегій, механізмів тощо, спрямованих на формування інноваційного типу розширеного відтворення виробництва та всіх форм власності. В процесі кругообігу коштів в економіці фінансові та кредитні ресурси тісно взаємоповязані і практично нерозривні, тому доцільно розглядати єдиний фінансово-кредитний механізм, через який у практичній діяльності реалізується єдина фінансово-кредитна система. У роботі зясовано, що універсальними фінансово-кредитними важелями для інноваційного розвитку національної економіки є: поширення венчурних механізмів освоєння нововведень; створення сприятливих умов для приватних інвестицій у сферу науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР) та освоєння нових технологій; вирівнювання і збільшення інноваційного потенціалу регіонів шляхом активізації використання наявних у них науково-технічних ресурсів; застосування зарубіжного досвіду розвитку і фінансування інноваційної сфери через стратегію нарощування, запозичення та перенесення, а також можливостей технологічного трансферу у національних і міжнародних масштабах. У другому розділі “Інноваційні засади структурної перебудови економіки України” досліджено особливості інтелектуального, науково-технічного та фінансового потенціалу в Україні, розглянуто умови та чинники фінансово-кредитного забезпечення структурної перебудови національної економіки, висвітлено механізми венчурного фінансування її реструктуризації та досліджено протекціоністські інструменти фінансового механізму структурної перебудови.Україна за науково-технічним та інтелектуальним потенціалом може посісти чільне місце у міжнародному економічному співтоваристві в разі вибору такого шляху розвитку економіки, який забезпечував би їй стале економічне зростання.

Основний зміст дисертації