Фінансово-кредитне забезпечення агропромислового комплексу регіону та основні напрямки підвищення його ефективності - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукГарантування продовольчої безпеки держави, забезпечення сталого розвитку та збалансованого продовольчого ринку, нарощування експортного потенціалу АПК, ефективне функціонування та збільшення виробництва продовольчих товарів значною мірою залежить від належного фінансового та кредитного забезпечення аграрного сектору країни та її регіонів. Проте проблеми та тенденції фінансово-кредитного забезпечення аграрного виробництва, які враховували специфіку того чи іншого району джерел фінансування та кредитування, розвитку аграрного підприємництва та його ресурсних потреб висвітлені недостатньо. Проведені дослідження здійснювалися у межах наукової тематики економічного факультету Херсонського державного аграрного університету “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур, систем ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” (номер державної реєстрації 0102U003197), Харківського національного університету по проблемі „Фінансово-кредитний механізм забезпечення економічного зростання України” (номер державної реєстрації 0107U004490), а також відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи Буковинського університету по темі “Відтворення регіонального господарського комплексу в умовах перехідного періоду” (номер державної реєстрації 0103U007831). Відповідно до вказаної мети були поставлені та вирішені наступні завдання: - узагальнити сутність і зміст фінансово-кредитних відносин в аграрному секторі АПК регіону; поглибити теоретико-методичні засади оцінки ефективності фінансово-кредитного забезпечення аграрного виробництва;Держава забезпечує стимулювання розвитку сільського господарства у пріоритетних напрямах шляхом встановлення сприятливого режиму оподаткування та звільнення від податку частини прибутку, що спрямовується на рефінансування аграрної сфери, запровадження прискореної амортизації активної частини основних виробничих фондів і нематеріальних активів. Державне регулювання АПК повинно здійснюватися з метою: гарантованого забезпечення населення країни високоякісною сільськогосподарською продукцією і продовольством вітчизняного виробництва; створення економічних умов для розвитку високоефективного агропромислового виробництва, перероблення продукції й обслуговування АПК; розвитку соціальної інфраструктури села для покращення якості життя сільських мешканців; захисту вітчизняного сільгосптоваровиробника на зовнішньому ринку. На думку автора, сферами державного регулювання повинні бути: ціноутворення на продукцію сільського господарства і матеріально-технічні ресурси, що споживаються в АПК; товарна інтервенція на продовольчому і сировинному ринках; бюджетна, податкова і кредитна політика; система страхування в сільському господарстві; прогнозування розвитку АПК та орієнтування товаровиробників; захист вітчизняних товаровиробників АПК на світовому ринку і сприяння експорту сільгосппродукції. Вони пояснюються рядом обставин: неможливістю відшкодування понесених витрат через відсутність паритету цін між продукцією АПК та матеріально-технічними ресурсами, які надходять в АПК від підприємств інших галузей економіки; низьку купівельну спроможність населення, яка ставить верхню межу для підвищення цін на продукцію АПК; високий рівень виробничих витрат, які виникають через технічну і технологічну відсталість, відшкодувати які не може платоспроможний попит; зниження обсягів виробництва у звязку з його збитковістю та недостатністю обігових коштів; недоліки в існуючій законодавчій та нормативній базі, яка не враховує специфіки виробництва в АПК. Для стабілізації і розвитку галузі сільського господарства необхідна підтримка сільськогосподарських підприємств, яка включала б пільги щодо оподаткування і кредитування, захист внутрішнього ринку від закордонних сільгосптоваровиробників і ринкову політику цін.Світовий досвід розвитку аграрної економіки переконливо свідчить про необхідність її державного регулювання, яке повинно здійснюватися з метою: гарантованого забезпечення населення країни високоякісною сільськогосподарською продукцією і продовольством вітчизняного виробництва; створення економічних умов для розвитку високоефективного агропромислового виробництва, перероблення продукції й обслуговування АПК; розвитку соціальної інфраструктури села для покращення якості життя сільських мешканців; захисту вітчизняного сільгосптоваровиробника на зовнішньому ринку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ