Фінансовий менеджмент - Шпаргалка

Управління ефектом фінансового левериджу. Розраховується де ЕФЛ - ефект фінансового левериджа, що полягає в прирості коефіцієнта рентабельності власного капіталу, %;На ранніх стадіях життєвого циклу підприємства можуть в більшому обсязі залучати позиковий капітал (хоч вартість його може бути вищою від середньоринкової, оскільки рівень фінансових ризиків вищий), на стадіях зрілості - власний капітал. Фінансово-господарське становище підприємства визначає чи кредитори конкурують за право надати підприємству кредит, чи підприємство його випрошує. Якщо власники та менеджери не схильні до високого рівня ризику, то вони вибирають консервативний підхід до фінансування діяльності підприємства, тобто в основному за рахунок власного капіталу. Вихід проектів з інвестиційної програми підприємства може бути здійснений в таких формах: 1) відмова від реалізації проекту до початку будівельно-монтажних робіт; 2) продаж частково реалізованого інвестиційного проекту в формі обєкта незавершеного будівництва; 3) продаж інвестиційного обєкта на стадії початку його експлуатації в формі цілісного майнового комплексу; 4) залучення на будь-якій стадії реалізації інвестиційного проекту додаткового стороннього пайового капіталу з мінімізацією своєї частки в інвестиціях; 5) акціонування інвестиційного проекту на будь-якій стадії його реалізації з мінімізацією своєї частки акціонерного капіталу в ньому (якщо проект структурно може бути виділений в цілісний майновий комплекс). Така природа ризиків формує підхід, згідно якого до фінансових ризиків належать не лише ті ризики, що випливають з фінансової діяльності, а й операційний та інвестиційний ризики.

План доходів та витрат по інвестиційній діяльності.

План надходження та використання грошових коштів.

Балансовий план - склад активів та структура джерел фінансування.

Оскільки більшість завдань з управління оборотним капіталом фактично повязані з управлінням потоком грошових коштів, у процесі короткострокового фінансового планування потрібно з великою точністю визначати основні параметри грошового потоку підприємства і складати плани руху грошових коштів з розбивкою на місяці, декади чи тижні (залежно від інтенсивності та обсягі проведення операцій підприємством). При плануванні руху грошових коштів та складанні відповідних фінансових документів необхідно правильно спрогнозувати надходження та витрати грошових коштів, їх розподіл в часі, виявити надлишок або нестачу коштів в окремі моменти часу з тим, щоб підготувати відповідні управлінські рішення.

Більшість вітчизняних підприємств, які в силу обставин, що склалися, не займаються фінансовим плануванням, здійснюють власну операційну діяльність, не турбуючись про джерела додаткового фінансування. Для таких підприємств характерним є відсутність ведення повного комплексу фінансового обліку і невиправдане надання переваги єдиному фінансовому індикатору - залишку грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства

Фактично джерелом додаткового фінансування таких підприємств виступає приріст грошового потоку, повязаний з операційною діяльністю підприємства. З точки зору джерел залучення таких коштів ресурсами даного грошового потоку в першу чергу є прибуток підприємства та збільшення нарахувань та кредиторської заборгованості. Ці джерела називають «автоматичним» фінансуванням, оскільки вони існують відносно незалежно, і складається враження, що вони автоматично реагують на зміну загального обсягу продажів підприємства.

Поточні плани розробляють, як правило, на рік. Проте в умовах нестабільності економіки та високих темпів інфляції такі плани доцільно розробляти і на коротші терміни.

Поточні плани є основою оперативного планування.

17. Бюджетування та його суть. Види бюджетів

Деталізація довгострокового плану здійснюється через бюджетування, яке визначає короткострокові завдання у межах загальної стратегії. Продуктом бюджетування є бюджет.

Бюджет - це кількісний план майбутніх операцій, виражених у грошових вимірниках.

Період, для якого підготовлений і використовується бюджет, називають бюджетним періодом.

Бюджетним періодом зазвичай є рік, у межах якого можна виокремити короткі періоди (квартал, місяць).

Отже, бюджетування - процес планування майбутніх операцій підприємства та оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів.

Метою бюджетування є: здійснення періодичного планування; забезпечення координації, кооперації та комунікацій; забезпечення усвідомленості витрат на діяльність підприємства; створення основи для оцінки і контролю виконання; мотивація працівників шляхом орієнтації на досягнення мети організації; виконання вимог законів і контрактів.

Бюджети розробляються як в цілому для підприємства, так і для окремих структурних підрозділів або функціональних сфер діяльності.

Оскільки бюджети відображають майбутні операції підприємства, то мірою здійснення цих операцій вони перетворюються на базу для оцінки діяльності менеджерів, У деяких випадках складання бюджетів передбачено законодавством або є умовою контрактів. Наприклад, установи, що фінансуються з державного бюджету або зі спеціальних фондів, мають складати бюджети в межах виділених коштів.

Бюджетування здійснюють у двох напрямах: Перший напрям - підготовка функціональних бюджетів, тобто бюджетів підрозділів підприємства. Відповідно підрозділ підприємства, для якого може бути складений окремий бюджет і здійснений контроль за його виконанням бюджетним центром. Другий напрям бюджетування - розробка стандартів (норм) витрат на виробництво окремих виробів (або послуг). Взаємозвязок цих напрямів полягає в тому, що на підставі бюджетів окремих підрозділів визначають ставку розподілу їх накладних витрат між окремими видами продукції. Це дає можливість скласти нормативну (стандартну) калькуляцію повної виробничої собівартості одиниці продукції. Своєю чергою, стандарти (норми) витрат використовують для складання бюджетів витрат на виробництво. На підставі бюджетів усіх підрозділів готують генеральний (зведений) бюджет підприємства.

Види і форми бюджетів

Зведений бюджет - сукупність бюджетів, що узагальнюють майбутні операції усіх підрозділів підприємства. Він включає дві групи бюджетів: операційні та фінансові.

Операційні бюджети - сукупність бюджетів витрат і доходів, які забезпечують складання бюджетного звіту про прибуток.

Фінансові бюджети - сукупність бюджетів, що відображають заплановані грошові потоки та фінансовий стан підприємства. Прикладами фінансових бюджетів є бюджет грошових коштів та бюджетний баланс.

Бюджет капітальних інвестицій відображує потреби підприємства у капітальних інвестиціях (модернізація існуючих та створення нових засобів праці) і величину коштів, необхідних для їх здійснення, який охоплює плани інвестицій в основні засоби або додаткові виробничі лінії.

Існує три основних підходи до організації процесу бюджетування: "згори-вниз"

"знизу-вгору"

"знизу-вгору / згори-вниз"

18. Методи фінансового прогнозування

Використовують два основних методи фінансового прогнозування [10].

Бюджетний метод базується на концепції грошових потоків. Він, практично, зводиться до прогнозування показників “Звіту про рух грошових коштів” та “Звіту про фінансові результати”.

Другий метод застосовують у двох модифікаціях: метод відсотків від реалізації;

метод формули.

Він базується на таких припущеннях: При нарощуванні обсягу реалізації на певний відсоток змінні витрати, поточні активи та поточні зобовязання збільшуються в середньому на стільки ж відсотків. Це означає, що і поточні активи, і поточні пасиви будуть складати такий же ж, як в попередньому періоді, відсоток від виторгу.

Відсоток збільшення вартості основних фондів розраховують, виходячи з заданого відсотку нарощування обороту відповідно до технологічних умов виробництва та з урахуванням наявності недозавантажених основних фондів на початок прогнозного періоду, рівня морального та фізичного зношення та ін.

Довготермінові зобовязання та акціонерний капітал залишають без змін.

Нерозподілений прибуток прогнозного періоду розраховують як суму нерозподіленого прибутку базового періоду та прогнозного чистого прибутку за мінусом дивідендів.

Різниця між активами та пасивами і буде становити суму додаткового зовнішнього фінансування.

Метод формули (у Стоянової).

19. Поняття фінансової кризи п-ства, її джерела види та глибина

Під фінансовою кризою розуміють неспроможність підприємства здійснювати фінансове забезпечення своєї поточної виробничої діяльності.

Фінансову кризу на підприємстві характеризують трьома параметрами: джерела виникнення; вид; стадія розвитку.

Джерела виникнення кризи поділяють на ендогенні та екзогенні (табл. 6).

Розрізняють три види кризи: 1. Стратегічна криза - характеризується руйнацією виробничого потенціалу та відсутністю довготермінових факторів успіху;

2. Криза прибутковості - наступає тоді, коли перманентні збитки вихолощують власний капітал, що спричиняє незадовільну структуру балансу;

3. Криза ліквідності - підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності.

Між названими видами кризи існують тісні причинно-наслідкові звязки: стратегічна криза спричинює кризу прибутковості, яка, в свою чергу, призводить до втрати підприємством ліквідності.

З метою розробки антикризових заходів ідентифікують глибину фінансової кризи. За глибиною виділяють три фази (стадії) кризи: 1) фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства за умови переведення його на режим антикризового управління;

2) фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

3) кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і необхідною є його ліквідація.

20. Реструктуризація п-ства та її форми

Реструктуризація є одним з ефективних заходів фінансового оздоровлення підприємств.

Залежно від характеру застосовуваних заходів розрізняють такі форми реструктуризації: • реструктуризація виробництва;

• реструктуризація активів;

• фінансова реструктуризація;

• корпоративна реструктуризація (реорганізація).

Заходи, що реалізують в межах кожної з цих форм, наведені в табл. 7.

У разі здійснення реструктуризації розробляють її план, в якому відображають переваги вибраних організаційних форм і методів реструктуризації.

Размещено на .ru