Фінансові важелі інноваційного розвитку України - Статья

ФІНАНСОВІ ВАЖЕЛІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИУ статті визначено основні тенденції фінансового забезпечення інноваційного розвитку України в умовах глобалізації, оцінено вплив інновацій на економічне зростання країни, виявлено ключові проблеми функціонування діючого фінансового механізму управління інноваціями в контексті соціально-економічного розвитку країни. Не очікується виходу темпів зростання ВВП на докризовий рівень ані в країнах ЄС-28, ані в Китаї, а темпи зростання економіки США за період 2016-2020 рр. досягнуть рівня 2,4 проти 2,3% у період 2002-2008 рр. Темпи зростання експорту товарів і послуг у світі в період 2016-2020 рр. прогнозують на рівні 4,2 проти 6,7% у 2002-2008 рр., а в 2016 р. вони дорівнюватимуть прогнозованим темпам зростання ВВП. За оцінками Всесвітнього економічного форуму, займаючи 10-те місце у світі за відсотком населення з вищою освітою, Україна має порівняно низький рівень підготовки кадрів щодо їх функціональної грамотності, що вимагає першочергово звернути увагу на підготовку кадрів з управління, оскільки наразі у нас значний дефіцит кадрів для виконання таких його ключових функцій, як адміністративна, виконавчо-розподільча, координаційно-комунікативна, контрольна, проектувально-планувальна, організаційна і мотиваційна. На жаль, реалії сучасної економічної ситуації в Україні полягають у тому, що на відміну від розвинених країн, які до 85-90% приросту ВВП забезпечують за рахунок так званих «інтенсивних факторів», включаючи інновації, Україна недостатньо використовує свій інноваційний потенціал. Це зумовлене погіршенням стану щодо спрямування витрат підприємств на НДДКР - 104 місце серед 144 країн, державних закупівель високотехнологічної продукції - 97 місце, якості надання послуг науково-дослідних інститутів - 64 місце і відсутністю кваліфікованих наукових та інженерних кадрів (25 місце), що нівелює зусилля до економічного стимулювання розвитку інновацій і трансферу технологій.Результати досліджень свідчать, що в Україні система фінансування інноваційної діяльності як складовий елемент фінансової політики держави, функціонує не ефективно й не сприяє структурній перебудові національної економіки та її переходу на інноваційну модель розвитку. Незважаючи на високу питому вагу власних джерел у загальній сумі фінансування інноваційної діяльності, їх абсолютний обсяг є незначним, що повязано із низькою рентабельністю операційної діяльності підприємств реального сектора. Вітчизняні та іноземні інвестори на вкладають фінансові ресурси в розвиток високих технологій в Україні, зважаючи на високу ризикованість інноваційної діяльності, нестабільну фінансово-політичну ситуацію в країні. Банківський сектор обмежений у ресурсах для здійснення довготермінового кредитування, а рівень державного фінансування інноваційної діяльності є невиправдано низьким з неефективним галузевим розподілом державних коштів, що стримує прогресивні структурні зрушення в економіці. Механізм фінансування інноваційної діяльності потребує кардинальних змін на основі застосування сучасних бюджетно-податкових, монетарних та інших важелів, які широко застосовують у вітчизняній і зарубіжній практиці (рис.11).