Фінансові ресурси господарювання - Курсовая работа

Фінанси є однією з найважливіших економічних категорій, що відбиває економічні відношення в процесі створення і використання засобів. Їхнє виникнення відбулося в умовах переходу від натурального господарства до регулярного товарно-грошового обміну і було тісно повязано з розвитком держави і його потреб у ресурсах. Держава ж може, з огляду на обєктивну необхідність фінансових відношень, розробляти різноманітні форми їх використання: вводити або відміняти різноманітні види платежів, змінювати форми використання фінансових ресурсів і т.д. Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний і суспільний кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, регулювати галузеву і територіальну структуру економіки, стимулювати впровадження науково-технічних досягнень, задовольняти інші суспільні потреби. Питання сутності, значущості, ефективності формування, раціонального використання фінансових ресурсів, розглядалися в наукових працях О.Д.У тлумачному словнику української мови під редакцією Івченка А.О. наведено таке визначення: "ресурс (ресурси) - запаси, кошти які є в наявності для використання на випадок необхідності" []. Кірейцев, економічна категорія "ресурси" на рівні господарюючого субєкта має низку особливостей: ? потреба в ресурсах повязана з процесом виробництва та створення споживчої вартості; Вітте (1849-1915) вважав що з кінця XVII ст., під словом фінанси (фінансові ресурси) варто розуміти всю сукупність державного майна []. Розвиток ринків капіталу, підвищення ролі транснаціональних корпорацій, процеси концентрації в області виробництва, посилення значущості фінансового ресурсу як основоположного в системі ресурсного забезпечення будь-якої економічної діяльності привели в середині XX ст. до потреби теоретичного осмислення ролі фінансів на рівні господарюючого субєкта. Поняття "фінанси" та "фінансові ресурси" стали застосовувати не тільки як елемент державних фінансів.Поддєрьогін поділяє на ресурси, які формуються під час заснування підприємства (внески до статутного фонду), формуються за рахунок власних та прирівнених до них коштів (амортизаційні відрахування; цільові надходження; стійкі пасиви; цільові внески членів трудового колективу; валовий і чистий дохід; прибуток від основної діяльності; прибуток від іншої операційної діяльності; прибуток від фінансових операцій; прибуток від іншої звичайної діяльності і надзвичайних подій; інші види надходжень;), мобілізуються на фінансовому ринку (надходження коштів від емісії акцій; облігацій та інших видів цінних паперів; кредитні інвестиції) надходять у порядку розподілу грошових коштів (фінансові ресурси, які надійшли від галузевих структур; концернів; асоціацій; страхові відшкодування; бюджетні субсидії; інші види ресурсів [1]). 2) за характером використання: матеріалізовані фінансові ресурси; ресурси, які перебувають в обігу; 4) за видатками або напрямками використання до складу фінансових ресурсів відносять: ? витрати на розвиток економіки підприємства; 5) у кінцевому підсумку, напрямки використання фінансових ресурсів можна поділити на три групи: ? поповнення фонду відшкодування;Тільки достатній обсяг власних коштів може забезпечувати розвиток підприємства і зміцнювати його незалежність, а також свідчити про намір акціонерів розділяти повязані з підприємством ризики та підживлювати тим самим довіру партнерів, постачальників, клієнтів і кредиторів. По-друге, повязуючи з підприємством долю, вкладаючи в нього свій людський капітал, керівники стають більш чутливими до мінливості доходів підприємства, ніж акціонери, яким легше диверсифікувати свої капіталовкладення. Широко відомий спосіб - випуск таких фінансових активів, які дозволяють власникам облігацій стати акціонерами, тобто теж власниками підприємства (облігації, конвертовані в акції, облігації з підписними купонами та ін.) У англосаксонських країнах практикується чітке окреслення, а по суті - обмеження прав акціонерів в області інвестицій, фінансування і розподілу, що фіксується безпосередньо в Статуті і в Установчому договорі. Коли ж підприємство воліє обходитися власними коштами, то ризик банкрутства обмежується, але інвестори, одержуючи відносно скромні дивіденди, вважають, що підприємство не переслідує мети максимізації прибутку, і починають скидати акції, знижуючи ринкову вартість підприємства. Якщо нетто-результат експлуатації інвестицій у розрахунку на акцію невеликий (а при цьому диференціал фінансового важеля звичайно негативний, чиста рентабельність власних коштів та рівень дивіденду знижені), то вигідніше нарощувати власні кошти за рахунок емісії акцій, ніж брати кредит: залучення позикових коштів обходиться підприємству дорожче залучення власних коштів.Структурна перебудова народного господарства України передбачає першочерговий розвиток фінансово-кредитної системи, спрямований на забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів окремих підприємств. Для розвязання проблем формування й використання фінансових ресурсів потрібна виважена, довгос

Зміст

Вступ

1. Теоретична ачастина

1.1 Економічна сутність фінансових ресурсів

1.2 Класифікація фінансових ресурсів

1.3 Формування раціональної структури джерел коштів підприємства

1.4 Проблеми формування фінансових ресурсів в Україні

Висновки

Список використаних джерел