Фінансові проблеми медичного страхування - Курсовая работа

Важливу роль у розвитку страхової справи, захисту інтересів страхових організацій відіграють обєднання страховиків. У звязку з уживанням заходів щодо удосконалення правової бази страхування, уведенням нових видів обовязкового страхування можна прогнозувати подальше значне зростання страхових операцій, і як наслідок цього, - зростання загальних обсягів акумулювання коштів у сфері страхування. Але на фоні цих оптимістичних прогнозів продовжує існувати досить кризова ситуація в Україні щодо розвитку особистих видів страхування, зокрема, медичного страхування. Сьогодні, на початку ХХІ століття, настав час продовжити набутий досвід України XIX-XX ст. в проведенні демократичної реформи діючої системи охорони здоровя за українськими взірцями.У системі заходів щодо поліпшення соціальної захищеності громадян важливе місце посідає забезпечення їм можливості одержати необхідну, своєчасну та якісну медичну допомогу. Загалом вони відрізняються структурою джерел фінансування охорони здоровя й організацією надання медичних послуг. Фінансування охорони здоровя може бути бюджетним, соціальним і приватним. У Великій Британії поряд із тим, що все населення застраховане державою, у випадках, коли державна система не влаштовує громадян, з метою поліпшення обслуговування вони мають змогу взяти участь у приватному страхуванні. Організація охорони здоровя, яка забезпечує право кожного громадянина на одержання медичної допомоги, може бути забезпечена системою страхової медицини.Прибуток від проведення обовязкового медичного страхування є джерелом поповнення фінансових резервів системи такого страхування і не може бути засобом збагачення. У системі обовязкового медичного страхування страховиком можуть бути і фонди обовязкового медичного страхування, які являють собою самостійні державні некомерційні фінансово-кредитні установи, створювані для реалізації державної політики в галузі медичного страхування. Страхувальниками в системі обовязкового медичного страхування для працюючого населення є роботодавці (підприємства, установи, організації; селянські (фермерські) господарства; особи, котрі здійснюють індивідуальну трудову діяльність; особи які займаються підприємництвом без створення юридичної особи; громадяни, які мають приватну практику у встановленому порядку; громадяни, які використовують працю найманих працівників у особистому господарстві; для непрацюючого населення (дітей, школярів, студентів денної форми навчання, пенсіонерів, інвалідів, безробітних, що зареєстровані в установленому порядку) - органи державного управління, виконавчої влади, місцеві адміністрації. Система обовязкового медичного страхування зобовязує страхувальників укладати відповідні договори із страховиками, згідно з якими застраховані мають право на одержання медичних послуг, перелік і обсяг яких установлюється програмами обовязкового медичного страхування, у медичних установах, включених до системи обовязкового медичного страхування. При укладенні договору страховик видає страхувальникові страховий договір, а застрахованому - страховий поліс, який має силу договору.За домінуючим джерелом фінансування в країнах Європи можна виділити три моделі національних систем охорони здоровя: * бісмарківська модель (О. В її основі лежить принцип, що був сформульований ще 1881 року під час створення цієї системи: уряд не бере на себе відповідальності за фінансування охорони здоровя (за винятком деяких його сегментів), а створює умови для функціонування необхідних фондів медичного страхування, а також здійснює нагляд за функціонуванням усієї страхової системи. Обовязкове медичне страхування е провідною ланкою системи охорони здоровя - ним охоплено близько 88% населення країнн; 74% із них (у тому числі члени їхніх родин) беруть участь в обовязковому страхуванні, 14% обирають державне медичне страхуваыня на добровільних засадах, 9% населения обслуговується приватними медичними страховиками, 2% - не беруть участі у медичному страхуванні (це військовослужбовці, поліція, котрим охорона здоровя гарантується урядом) і лише 1% населення не має медичної страховки. Членство у лікарняних касах для найманих працівників обовязкове, якщо їхній сукупнпй дохід не перевищує законодавчо встановленої суми - близько 40 000 євро/рік - для західної частини країни (у 2000 році - 77 400 нім. марок) та близько 32 000 євро/рік для тієї частини Німеччини що була НДР (63 900 нім. марок). Розмір внесків лікарняні каси встановлюють самостійно з таким розрахунком, щоб вони разом з іншими надходженнями покривали передбачені витрати на страхування.Загальнообовязкове державне соціальне медичне страхування в Україні може початися найближчим часом. Ініціатори закону сподіваються, що це збільшить видатки на медицину, а відтак рівень надання медичної допомоги в країні покращиться. Нині медицину фінансують з бюджету лише на половину. Проте в подальшому ця ідея не знайшла свого розвитку - одні народні обранці з парламентської трибуни до хрипоти відстоювали право на безкоштовну медицину, інші вважали страхову (в

План

Вступ

1. Сутність та основні поняття медичного страхування

1.1 Поняття медичного страхування

1.2 Різновиди медичного страхування

2. Стан медичного страхування в Україні

2.1 Медичне страхування у країнах Європейського Союзу

2.2 Загальнообовязкове державне соціальне медичне страхування в Україні

2.3 Потреба суспільства в обговоренні проекту Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне медичне страхування"

2.4 Медичне страхування - база для розвитку ринкових відносин в системі охорони здоровя

2.5 Медичне страхування на тлі українських реалій

3. Основні напрямки вдосконалення медичного страхування в Україні

3.1 Медичне страхування: різні підходи як шлях до оптимального рішення (за проектом закону 1 березня 2004 року)

3.2 Концептуальні засади впровадження соціального медичного страхування в Україні

Висновки

Література