Фінансові інститути у суспільному відтворенні - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукДисертацію присвячено економіко-теоретичному дослідженню змісту, місця та ролі фінансових інститутів у суспільному відтворенні, особливостей їх інституціоналізації в умовах трансформаційної економіки. У роботі узагальнено і систематизовано методологічні підходи, що використовується політекономією, теорією фінансів, інституціональною теорією для пояснення змісту фінансових інститутів. В работе обобщены и систематизированы подходы, в рамках которых раскрывается содержание финансовых институтов как формальных и неформальных правил поведения субъектов финансовой системы, согласно которым осуществляется, с одной стороны - спецификация прав собственности, а с другой - мобилизация, формирование и размещение финансовых ресурсов с целью обеспечения воспроизводственных процессов на макро-и микроуровнях. Обращается внимание, что в контексте институциональной теории определение финансовых институтов через правила финансовой деятельности, правил - через нормы и рамки, последние - через «организованность финансовых организаций» дает основания, с одной стороны, для категориального граничения собственно финансовых институтов (в узком смысле) и финансовых организаций (финансовых институций), а с другой - их совмещение в единое понятие финансовых институтов (в широком смысле), охватывающих всю «пирамиду правил» финансовой деятельности и финансовых организаций - институций, которые опосредствуют процесс общественного воспроизводства. Каким образом среда выступает не только производной от правил формой, но и сама является регламентирующей силой, правилами поведения, финансовые рынки одновременно следует рассматривать и как вторичные относительно финансовых институтов, и самим финансовым институтом как агрегатом определенных финансовых правил.Насамперед, це стосується руху національної економіки до фінансово-економічних моделей суспільного відтворення, для яких характерними рисами стає відрив та домінування фінансового сектору над реальним, поглиблення процесів розмивання та специфікації прав власності і на цій основі позиціонування на фінансовому ринку принципово нових фінансових інструментів та організацій, інституціоналізація фінансової влади у суспільстві тощо. Як свідчить практика інституційних перетворень в Україні, новизна та складності цих процесів накладаються на їх невизначеність з точки зору фінансової глобалізації. До наукових досліджень, присвячених спеціально розробці загальної проблематики фінансових інститутів, відносяться праці вітчизняних вчених - Л. Мова йде про методологію пізнання фінансових інститутів з позицій загальної економічної теорії, формування фінансового ринку, інституціональних принципів та підходів до оцінки ефективності фінансової системи, визначення правових чинників та економічних стимулів її розвитку в Україні. Наукова новизна одержаних результатів, що виносяться на захист, полягає в наступному: вперше: доведені розбіжності методологічних підходів та висвітлена внутрішня логіка визначення змісту фінансових інститутів, під якими розуміються формальні та неформальні правила поведінки субєктів фінансової системи, за якими здійснюється з одного боку, специфікація прав власності, а з іншого - мобілізація, формування та розміщення фінансових ресурсів з метою забезпечення відтворювальних процесів на макро-та мікрорівнях. обґрунтована необхідність розмежування та можливості суміщення змісту категорій «фінансові інститути» та «фінансові інституції».При цьому навіть філологічна структуризація категорії «фінансові інститути» вже передбачає їх розгляд з точки зору двох складових - «фінанси» та «інститути», що дає змогу включення в аналіз категоріального апарату як теорії фінансів, так і інституціональної теорії. При тому, що категоріальний апарат теорії фінансів складається з достатньо різноманітного інструментарію, системоутворюючими категоріями, що відображають зміст фінансової діяльності, як правило, вважаються такі: гроші; 1 схема дозволяє зосередити увагу на ключових теоретичних питаннях дослідження фінансових інститутів, а саме - взаємоузгодженності феноменів грошей та фінансів, способів їх мобілізації, розташування та спрямування, структуризації прав власності, фінансових організацій, фінансових трансакцій та їх інструментів, специфікації доходів та ризиків тощо. У роботі звертається увага, що у контексті інституціональної теорії визначення фінансових інститутів через правила фінансової діяльності, правила - через норми та рамки, останні - через «організованість фінансових організацій» дає підстави, з одного боку, для категоріального розмежування власне фінансових інститутів (у вузькому розумінні) і фінансових організацій (фінансових інституцій), а з іншого - їх суміщення в єдине поняття фінансових інститутів (у широкому розумінні), охоплюючих усю «піраміду правил» фінансової діяльності та фінансових організацій - інституцій, що опосередковують процес суспільного відтворення.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ