Фінанси суб’єктів господарювання: основні засади та практика організації - Автореферат

міністерство освіти і науки України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наукНинішній період становлення в Україні ринкової економіки, коли відбуваються інтенсивні процеси перебудови наявних і зародження нових політико-економічних управлінських функцій держави та формування основних засад соціально орієнтованої економіки, зумовлює необхідність дослідження проблем економічної діяльності суспільства. Інституційні перетворення та розвиток підприємництва в державі потребують глибокого вивчення фінансів субєктів господарювання, обґрунтування їх адекватної новітнім світовим реаліям діяльності у сферах виробництва матеріальних і суспільних благ. Вчені-економісти та фінансисти, розробляючи наукові напрямки, здебільшого надають перевагу дослідженням державних фінансів або фінансів субєктів підприємницької діяльності й меншою мірою - комплексному підходу до організації фінансів субєктів господарювання в різних сферах діяльності суспільства як рівнозначних агентів економічної системи. Обєктивна необхідність поглиблення теоретичного обґрунтування концептуальних засад організації фінансів як системної суспільно-економічної категорії та підвищення ефективності діяльності субєктів економіки у сферах виробництва матеріальних і суспільних благ для прискорення економічного розвитку обумовила вибір теми дисертації, її мету й основні завдання. Для досягнення мети було поставлено і вирішено такі теоретичні й практичні завдання: - зясувати економічну сутність, призначення та роль субєктів господарювання, їх основні ознаки, властиві для них у різних сферах економічної діяльності суспільства, на основі чого розкрити основні принципи організації їх фінансів як внутрішніх інституційних одиниць;Говорячи про розкриття згаданих змін у фінансах, маємо на увазі не усталену думку вчених-економістів у розумінні практичної діяльності держави, повязаної з введенням чи відміною конкретних видів податків і платежів, зміною форм використання фінансових ресурсів, а зі зміною або наповненням новим змістом функцій держави, що впливають на формування фінансових відносин. При дослідженні суті економічної системи встановлено, що слід розрізняти суспільний лад як суспільно-економічну над систему, складовими якої є конституція, правові та партійні системи, ринкова інфраструктура тощо, та економічну систему як спосіб організації виробництва і розподілу багатства суспільства, що проявляється у формі сукупності субєктів підприємницької діяльності, відповідних державних і недержавних інститутів, урядових та неурядових організацій і установ, які взаємодіють на ринку і є соціальною системою, що еволюціонує в ході історичного процесу. У дослідженні встановлено, що в економічній літературі, зокрема фінансовій, й законодавстві, що формує економічний порядок у державі, нема поняття, яке характеризувало б субєкт господарювання як економічну одиницю, котра функціонує у будь-якій організаційно правовій формі й сфері продуктивної діяльності людей, оскільки його ототожнюють або з підприємством, або, відповідно до норм законодавства, зводять лише до переліку юридичних та фізичних осіб у сфері підприємницької діяльності з урахуванням сфери управління корпоративними правами в державному і недержавному секторах економіки. Не менш важливим для встановлення економічної природи субєкта господарювання є врахування основних ознак, які характеризують не тільки економіко-правове забезпечення його функціонування зі створенням і без створення юридичної особи, а й організації його фінансів - формування, розподіл, привласнення і використання фінансового результату, взаємовідносин із державою тощо. її розподіл здійснюють у різних формах між учасниками - субєктами володіння і розпорядження: державою, акціонерами (власниками) і підприємством;Такий підхід до розкриття цієї наукової проблеми актуалізує її і вказує на потребу розвитку фінансової науки не тільки у напрямку вдосконалення організації фінансів субєктів підприємницької діяльності, а й шляхом обґрунтування природи фінансів субєктів економіки, які створили органи влади і громадських формувань, повязаних із виробництвом суспільних благ. Принципово важливим для обґрунтування фінансів субєктів господарювання є визнання того, що господарська діяльність властива не тільки продуктивному підприємництву, а й субєктам, котрі виробляють суспільні блага, тобто у широкому розумінні вона є економічною діяльністю, якою займаються всі агенти економічної системи. Відповідно, трактування фінансів субєктів господарювання повязано з трансформуванням частини доданої вартості у фінансові ресурси з метою забезпечення розширеного відтворення в реальному секторі економіки або забезпечення життєдіяльності субєктів, що виробляють суспільні блага.