Процес становлення світогляду В. Антоновича, аналіз його ідей в контексті філософської антропології та історіософії, з"ясування їх місця в духовній культурі України. Огляд творчої спадщини вченого на тлі епохи та української дійсності ХІХ – початку ХХ ст.
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукФілософсько-світоглядні засади творчості В. Антоновича. Дисертацію присвячено розгляду процесу становлення світогляду В. Антоновича, аналізу його філософсько-світоглядних ідей в контексті філософської антропології та історіософії, зясування їх місця в духовній культурі України. В дисертації здійснено спробу розглянути творчу спадщину Антоновича на тлі епохи та української дійсності ХІХ - початку ХХ ст. і показано впливи на формування світогляду історика західноєвропейської та української інтелектуальної культури. Проаналізовано ідейні джерела історіософської концепції вченого, розкрито її вихідні принципи.Перед історією філософії стоїть завдання перегляду усталених концепцій і оцінок, визначення ролі та справжнього місця визначніших вітчизняних мислителів в історії української культури, що неможливо без переосмислення вихідних теоретико-методологічних та світоглядних засад історико-філософського дослідження духовної спадщини українського народу, бо саме так можна відшукати ті плідні ідеї, осмислення яких за сучасних умов відкриває нові виміри демократичної соціально-філософської думки. Відтворення справжнього світоглядно-філософського образу цієї постаті, актуалізує нове прочитання й теоритичну реконструкцію спадщини Антоновича, з метою визначення її справжнього місця в духовній та філософській культурі України другої половини Х1Х - початку ХХ ст., до того ж грунтовне історико-філософське осмислення філософсько-світоглядних принципів творчості видатного українського історика, впливу на нього ідей французького Просвітництва, німецького романтизму та філософії позитивізму дає також можливість зрозуміти актуальні на сьогодні шляхи органічного входження України у світовий та європейський інтелектуальні контексти. До кінця 20-х років ХХ ст. в Україні було видрукувано значну кількість праць як апологетичного, так і досить критичного характеру. Спроби обєктивної оцінки його спадщини знову зявилися лише у 80-ті - 90-ті рр. минулого століття, в 1995 р. видано вибрані історичні та публіцистичні твори Антоновича, а в 1991 р. його монографію "Про козацькі часи на Україні". Спадщина Антоновича досліджується в контексті суспільно-політичної думки України другої половини Х1Х - початку ХХ ст., що дає підстави для твердження, що саме він був основоположником "народницького" напрямку в українській історіографії.Ідеї Вольтера і Руссо сприяли становленню Антоновича як ученого європейського рівня, який застосував досягнення європейської науки до аналізу минулого і сучасних йому реалій суспільного життя України. Антонович був яскравим представником позитивізму в українській історіографії, сповідував позитивістський еволюціонізм. Зокрема в Антоновича був той же національний максимум: республіканська держава, братство людей і народів. Але якщо для кирило-мефодіївців характерною була ідеалізація козаччини, релігійний ентузіазм, нахил до демократично-федералістичного панславізму, то для українських народників (до яких належав Антонович) характерною була відмова від ідеалізації козаччини, переважанням "європеїзму" над словянофільством. У другій главі "Засадничі принципи історіософської концепції" доводиться, що Антоновичу вдалося створити цілісну концепцію української історії, ідеї якої стали основою для становлення київської історичної школи.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
