Філософсько-правовий аналіз девіантної поведінки особистості - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИРобота виконана на кафедрі філософії права та юридичної логіки Національної академії внутрішніх справ України Науковий керівник доктор філософських наук, професор ЖОЛЬ Костянтин Костянтинович, Подільська державна аграрно-технічна академія, професор кафедри філософії і культурології Федьковича, завідувач кафедри теорії та історії держави і права доктор філософських наук, професор РОЗОВА Тамара Вікторівна, Національний інститут стратегічних досліджень, головний консультант Київ Захист відбудеться 5 липня 2004р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м.З усіх проблем, які поставали перед людиною протягом історії її розвитку, найбільш заплутаною є загадка природи самої людини. Необхідність пояснення причин цієї поведінки призвела до розвитку різних філософських, правових, соціологічних, психологічних і психіатричних підходів. Поняття “девіантність” (від пізньолат. deviatio - відхилення, від лат. de - від лат. via - дорога; відхилення від нормалі, відхилення від головного шляху руху, від правильної лінії) у термінологічному значенні “девіація” використовується у фізиці, радіотехніці, біології, судноплавстві, авіації. Це поняття набуло також поширення у філософії, соціології, психології та правознавстві, де під девіантною (такою, що відхиляється) поведінкою розуміється поведінка, яка порушує загальноприйняті у даному суспільстві норми і правила. Умовно кажучи, відхилення можуть бути як зі знаком “мінус”, так і зі знаком “плюс”, коли вчені, діячі культури порушують усталені стереотипи, закладаючи підвалини нових світоглядних парадигм і стилів мислення.У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, її звязок з науковими програмами, планами, темами, формулюється мета та завдання, обєкт і предмет дослідження, його методологічна основа, окреслено наукову новизну та основні положення, що виносяться на захист, теоретичне і практичне значення одержаних результатів та подано дані про їх апробацію. Це також стосується соціальної психології і соціології, які, вивчаючи патологічні стани особистості, соціальних груп, класів і суспільства загалом, розкривають відповідні особистісні і соціальні установки, що регулюють ті форми поведінки і процеси суспільної життєдіяльності, які в даному суспільстві прийнято вважати нормальними. Дослідження, проведене у підрозділі 1.1, приводить до таких висновків: Поняття “соціальна патологія” і “аномія”, введені в соціальну філософію і соціологію в другій половині XIX століття за аналогією з біологією та медициною, були дуже перспективні для вивчення тих явищ і процесів соціального життя, які викликають напруженість і конфлікти в суспільстві і не піддаються опису в термінах соціальних теорій, що оперують глобальними характеристиками суспільної життєдіяльності (наприклад, марксистського вчення про класову боротьбу). Досвід наукових досліджень Дюркгейма свідчить, що такі патологічні для суспільства явища, як злочинність та інші форми протиправних діянь, можуть доволі ефективно аналізуватися в межах соціально орієнтованої філософії права і юридичної соціології, які використовують юридичні поняття “норма”, “закон” тощо. По-перше, люди використовують інших людей як джерела різноманітних даних, на підставі яких роблять різноманітні висновки і планують свої дії; по-друге, варіюючи свою поведінку, люди можуть впливати на думки інших людей про себе; по-третє, ще більшу можливість впливати на думку про себе люди дістають, маніпулюючи інформацією.Багатоаспектність даних проблем, досліджуваних філософами, соціологами, психологами і юристами, які дотримуються різних методологічних настанов, збільшує труднощі, які очікують дослідників. Дослідження проблеми девіантності, яка має дуже велику економічну, політичну і правову значущість, можуть стати значно ефективнішими за умови комплексного підходу, який полягає в плідному співробітництві фахівців з філософії права, юридичної соціології, юридичної психології й інших соціальних наук на основі використання концептуально-методологічного апарату філософії права. Досвід наукових досліджень Е.Дюркгейма свідчить, що такі патологічні соціальні явища, як злочинність та інші форми протиправних діянь, можуть доволі глибоко аналізуватися в межах соціально орієнтованої філософії права і юридичної соціології. Політика права, як соціально-психологічна наука, націлена на вивчення факторів правової мотивації і створення правової педагогіки, стала тим фундаментом, на якому пізніше розвивалися юридична психологія і юридична соціологія. Застосування персонологічних методик дослідження до девіантних особистостей дозволяє зробити певні висновки про закономірності різних відхилень поведінки окремих субєктів від вимог соціальних норм.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ