Поєднання аксіологічного та антропологічного підходів у людинорозумінні. Вдосконалення полілогу національних правових систем. Забезпечення міжнародного правопорядку. Особливості використання людиномірного права. Реалізація соціальної цінності людини.
Філософсько-правове розуміння правової цінності людиниОсобливого значення вона набуває у звязку із необхідністю визначення взаємовідношення «людина»-«право», створення «образу людини» через призму існуючих (у тому числі, і правових) цінностей, потребами гуманізації права, акцентування уваги на питанні «людиномірності» права тощо. Отже, наразі виникають аксіологічно-правові та антропологічно-правові проблеми розуміння правової цінності людини: такої людини, що «процвітає» та «бореться за існування» в ХХІ ст., яке характеризується діалектичним сполученням гуманізму та непримиримого релігійного фундаменталізму, глобалізації та регіональної локалізації, раціонального осмислення світу та його ірраціонального знищення. Вчені наголошують на існуванні трьох підходів до визначення людини: дескриптивний (виокремлення й опис тих морфологічних, фізіологічних та інших рис, які вирізняють людину поміж представників інших видів живих організмів); атрибутивний (виокремлення визначальної характеристики людини, яка відрізняє її від тварин чи інших істот); сутнісний (спроба визначити сутність людини і виробити її універсальну (або загальноприйнятну) концепцію)1. Відтак, людина визначається як біосоціальна істота, вона має мислення, мову, здатна створювати знаряддя праці, а також використовувати їх у своїх цілях2; людина соціалізується завдяки спілкуванню в колективі, трудовій діяльності, критичній оцінці оточуючого середовища та самокритиці. Так, це може бути те, що почуття і розум диктують визнати особливо значущим із усього, що є, в імя чого проживається життя, а не заради чогось іншого; результат багатовікового соціального досвіду, досягнення суспільства, світоглядних принципів, уявлень та розуміння людини, що є еталоном, ідеалом, належним; узагальнені, стійкі уявлення про те, що відповідає якимось потребам, інтересам, намірам, цілям, планам людини (або групи людей, суспільства); суттєве, значиме для людини (соціальної спільності) в предметному та ідеальному світі для задоволення потреб людей; зовнішній обєкт оточуючого світу або внутрішній стан субєкта, що має для нього позитивне особисте, соціальне або культурне значення; це значущість, корисність предметів і явищ, це ціль, ідеал, це і значущість і ідеал4.Філософсько-правове розуміння правової цінності людини є важливою складовою філософського розуміння цінності людини, яке визначається тим, що людина - абсолютна цінність, вища ціль, всі ж інші цінності складають засоби її реалізації. У такому контексті слід говорити про ціннісно-правове людинорозуміння, яке має людиноцентричне спрямування, базується на осмисленні правової цінності людини через призму існуючих правових цінностей.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
