Основна характеристика античного хронополітичного та історичного етапу еволюції концепції громадянства, яка набула філософсько-правого трактування та законодавчого регламентування. Особливість дослідження приватного та публічного громадськості у Римі.
Український Католицький Університет, кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії права та прав людиниCitizenship: A Very Short Introduction, 2008) стверджує, що громадянство - це політико-правовий артефакт, який породжує умову громадянської рівності усіх, хто володіє ним, зокрема щодо прав, привілеїв та обовязків, які їм надаються чи на них покладаються [1, с. У давні часи виокремлювали, насамперед, концепцію протогромадянства (proto-citizenship), згідно з якою громадянство було природним для кожної особи, оскільки повязувало її з родиною чи племенем на основі кровного споріднення. Згодом, вже в античній Греції (а точніше, в грецьких містах-державах), а потім і в Римі громадянство означало, насамперед, політико-правові відносини особи з державою на підставі антропосоціокультурної традиції розуміння поліса як найдосконалішого виду людського суспільства, за визначенням давньогрецького мислителя Арістотеля [2, с. Тому зародження концепції громадянства як політико-правового звязку між особою та державою можна сміливо повязати із розвитком міст-держав античної Греції, навіть незважаючи на конкурентне розуміння концепції громадянства в Афінах чи Спарті [3, с. Ремісники, хоч і були громадянами, на противагу концепції громадянства у Спарті, однак вважалися пасивними громадянами, чи громадянами “другого класу”, оскільки все ж не мали права брати участь у публічному політичному житті.З плином часу концепція громадянства неодноразово зазнавала змін та модифікацій під впливом філософсько-політичних думок мислителів епох Відродження, барокко, Просвітництва, неокласицизму та постмодернізму.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
