Філософсько-правові проблеми професійної культури юриста - Автореферат

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наукДисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним науковим узагальненням загальнотеоретичних основ, що становлять зміст професійної культури юриста і передбачають два аспекти дослідження: теоретико-правовий й філософсько-правовий. Переконливо доведено, що “діалог культур” становить світоглядно-гуманістичне підґрунтя юридичної діяльності, культурологічної концепції правотворчості, взаємодії українського національного та міжнародного права, що актуалізується вступом України до Ради Європи. Дисертація має практичне значення для формування професійної культури юриста, її філософсько-правового осмислення, для подальшого розвитку філософії права та теорії держави і права. Профессиональная культура, правовая этика, правовая деонтология раскрыты с точки зрения философских категорий (особенное, общее и единичное). Доказывается, что свободная воля необходима юристу не только как инструмент активного проявления силы воли в решении правовых задач, но и как проявление свободы выбора форм и методов выполнения этих задач.У вітчизняній та зарубіжній юридичній літературі різноманітні аспекти проблеми професійної культури юриста знайшли відображення в працях таких учених, як Є. Проте поза сферою вивчення залишилися загальнотеоретичні питання - поняття, структура, принципи, функції професійної культури юриста, а також чинники, які впливають на її формування. Відповідно до поставленої мети зроблена спроба розвязати такі задачі: визначити і дати філософсько-правове обґрунтування поняття, структури та функцій професійної культури юриста; встановити види культур, що входять до складу професійної культури юриста, розкрити їх поняття, зміст, принципи та функції; показати роль та значення кожного з видів культур, що становлять основу професійної культури юриста, яка виявляється у його професійній діяльності.Проаналізовано основні джерела, зміст яких розкрито у чотирьох підрозділах: місце професійної культури юриста у загальному філософському аспекті; гносеологічний зріз методології дослідження професійної культури юриста; культурологічно-правовий ракурс професійної культури юриста; правнича етика: субстанційне осягнення професійної культури юриста. Аналізуючи професійну культуру юриста як його властивість, дисертант зазначає, що професійна культура передбачає: 1) знання правових та інших соціальних і технічних правил й норм (моральних, естетичних, педагогічних, психологічних тощо); 2) повагу до права, моральні принципи і норми, почуття службового юридичного обовязку; 3) вміння і навички реалізовувати вказані норми та правила; 4) готовність (установку) виконувати свій службовий обовязок, діяти правомірно у будь-якій ситуації; 5) саме правомірну поведінку юриста при здійсненні ним професійної діяльності. Обґрунтовується висновок, що елементи різних видів культур, які входять до складу професійної культури юриста (як субкультури), мають певну ієрархію залежно від юридичної спеціалізації та професійної діяльності, а також від конкретних завдань, які розвязує юрист у конкретній життєвій ситуації. У третьому розділі “Методологічна функція правничої деонтології у контексті професійної культури юриста” розкривається поняття правничої деонтології, визначаються її принципи, функції та значення для формування професійної культури юриста.