Аналіз комунікативної культури як особливої системи типових за проявом емоційно-почуттєвих, раціональних і вольових поведінкових реакцій людини на конкретні соціально значущі умови її життєдіяльності. Наукове наповнення терміна "комунікаційна культура".
При низкой оригинальности работы "Філософсько-педагогічні виміри поняття комунікативної культури фахівців соціономічних професій", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Філософсько-педагогічні виміри поняття комунікативної культури фахівців соціономічних професійНа основі філософського та психолого-педагогічного аналізу комунікативної культури як особливої системи типових за проявом емоційно-почуттєвих, раціональних і вольових поведінкових реакцій людини на конкретні соціально значущі умови її життєдіяльності, розмежовано поняття «спілкування» і «комунікація», «комунікативна культура» і «комунікаційна культура»; обґрунтовано сутність комунікативної культури як особистісної характеристики фахівців соціономічних професій; у контексті їхньої професійної підготовки доведено, що комунікативна культура є необхідною умовою успішної реалізації особистості в професійній сфері. Становлення поняття комунікативної культури відбувалося на основі певної трансформації й переосмислення поняття «культура спілкування» У дослідженнях із проблем спілкування (переважно педагогічного) останнього десятиріччя ХХ століття виокремилося поняття комунікативної культури (Л. Руденським (2000), комунікативна культура вчителя, як система його особистісних якостей, включає такі компоненти: творче мислення, культуру мовної дії, культуру самоналаштування на спілкування, культуру жестів і пластики рухів у ситуації спілкування, культуру сприйняття комунікативних дій партнера по спілкуванню, культуру емоцій, культуру комунікативних умінь. Кан-Калик (1979) підкреслює, що комунікативна культура педагога виражається в його умінні встановити гуманістичні, особистісно-орієнтовані взаємини з учнями і колегами та передбачає наявність у нього: орієнтації на визнання позитивних якостей іншого; здатності до емпатії, розуміння та врахування емоційного стану іншої людини; вміння налагоджувати позитивний зворотний звязок, мотивувати учнів на діяльність і досягнення в ній; конкретних комунікативних умінь; поваги до самого себе, знань про власні сильні сторони та вміння використовувати їх у своїй діяльності; здатності здійснювати педагогічну підтримку спільної діяльності та міжособистісного спілкування учнів; мовної культури. Враховуючи уявлення про культуру як таку, що складається з двох компонентів - нормативного (цивілізаційного) та креативного (власне культурного), у комунікативній культурі особистості виділяється комунікативна компетентність як нормативна складова і власне комунікативна культура.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
