Нові концептуальні парадигми осмислення складних та суперечливих етнонаціональних взаємин. Трактування феномену етносу як культурної спільноти людей, детермінованої способом їх буття. Своєрідність цивілізаційного поступу України в минулому та сьогоденні.
При низкой оригинальности работы "Філософсько-методологічний аналіз становлення та буття етнонаціональних спільнот", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Інститут філософії імені Г.С. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наукРобота виконана у відділі соціальної філософії Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України Науковий консультант - доктор філософських наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України М.М. Мокляк, завідувач відділу соціальної філософії Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України Офіційні опоненти: - доктор філософських наук, професор М.І. Захист відбудеться 9 квітня 1999 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.02 для захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук в Інституті філософії імені Г.С.Сковороди НАН України за адресою: 252001, м.Київ, вул.Згідно його концепції етнос - суто біологічне явище, яке розвивається за законами природи і характерне для всіх етапів розвитку людства. З іншого боку в радянському суспільствознавстві в основу концепцій етногенезу була покладена сціентиськи оріентована соціологізаторска парадигма, теоретико-методологічною основою якої, було осмислення соціокультурних форм існування людства через призму буття нації. Особлива актуальність цього питання для України - тільки зараз виникає можливість виокремити її суспільний та етнонаціональний поступ з контекстів чужих інтерпретацій і поглянути на сьогодення з точки зору минувшини. Проте існують теорії, які синтетично розглядають постання народу (етносу), його розвиток та специфічний внесок в історію людства, який не можна редукувати ні до археологічних, ні етнографічних здобутків. В радянській етнології теоретичні питання розвитку етносів зосереджувались, головним чином, навколо проблем обгрунтування соціальної сутності етнонаціональних спільнот, питань національної політики, етнополітичних аспектів взаємовідносин між народами, причин конфліктів на національному грунті, проблем формування нової історичної спільності людей - радянського народу.Тому-то Гегель, наприклад, вважає, що людство досягає смислу (мети) в ідеальному буржуазному суспільстві і в такий спосіб завершує свій розвиток. З його позиції, буржуазне суспільство є лише одним із етапів у розвитку цивілізації і з неминучістю перейде в нове комуністичне суспільство, в якому будуть вирішені всі основні життєві проблеми людини і людства: задоволені всі потреби, встановлена соціальна справедливість і рівність, створені умови для розвитку всіх сутнісних сил кожного індивіда тощо. Як бачимо осмислення суспільного розвитку людини і цивілізації не може базуватись лише на раціоналістичних концепціях, в основі яких - розгортання засадничого принципу, що детермінує всі сфери життєдіяльності людини. Тобто соціокультурна модель становлення людини цього періоду не виходила за межі еволюційно-адаптивного типу і мала своєю основою безпосередні життєві смисли, спрямовані на гармонізацію природи і соціальності як умови буття людини у світі, та що більш важливо - затверження найбільш життєздатних етносів. Радикальний переворот в етногенезі безпосередньо пов"язаний з прогресом знарядь праці, зародженням промисловості, виключенням великих мас людей з землеробського мікрокосму, формуванням "випрямленого", фіналістського світосприймання (яке знаходить своє визначення у понятті прогресу) і як наслідок - перехід від космології до історії "підкорення" людиною природи.Філософсько-методологічний аналіз становлення та буття етнонаціональних спільност (латеральних чи демотичних) передбачає як дослідження найбільш загальних закономірностей етногенезу, так і аналіз евристичних можливостей основних концепцій, які пояснюють постання та розвиток етносів, виокремлення сукупності методів, інструментарію, парадигм осягнення етнонаціональних процесів. Проте ця концепція не розглядає той чи інший етнос як самодостатню, внутрішньо детерміновану, саморганізовану систему. Його основною характеристикою можна вважати пояснення поступу етносів як процес, що грунтується на соціокультурних засадах (поява, розвиток і функціонування етнічних спільнот пов"язується з чинниками суспільного розвитку, у першу чергу виробництва, спілкування (мови), духовного життя, звичаїв, побуту, фольклору тощо. Усі концепції цього підходу об"єднує прагнення знайти ту засадничу реальність, яка б вирішальним чином і детермінувала емпіричний життєвий процес, і виступала б основою відтворення самобутності того чи іншого етносу в історичній перспективі. Проте як показує суспільно-історична практика та дослідження останніх років, етногенез є результатом хаотичного накладання різноспрямованих сил і тенденцій які на перший погляд не мають суттєвого значення для розвитку.
План
2. Основний зміст роботи
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
