Філософсько-антропологічний зміст феномену "повсякденність" в горизонті життєвого світу - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукНауковий керівник кандидат філософських наук, доцент Чекаль Леонід Андрійович, Національний аграрний університет,завідувач кафедри філософії. кандидат філософських наук, доцент Ярошенко Алла Олександрівна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, доцент кафедри теорії та методології соціології. Захист відбудеться 05.02.2008 року о 1400 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.13 в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, 01601, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 01601, м.Такий теоретичний аналіз конче необхідний, оскільки наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття відбулися суттєві зрушення у самій філософській антропології, що призвело до перегляду змісту і значення цілої низки понять, залучення до філософського дискурсу нових тем, трансформації самого статусу філософської антропології: із певного перехідного моменту філософської системи вона перетворюється на автономну філософську дисципліну, про що свідчать праці її фундаторів (М. У цьому контексті тематизуються нові філософські проблеми, які були маргінальними для класичного стилю філософування: несвідоме, життєвий світ, повсякденність та інші. Дослідження феномену повсякденності, виявлення в царині її стійкої структури своєрідної метрики, яка окреслює масштаби, межі і відмінності добра і зла, розуму і безумства, істини і брехні, прекрасного і потворного - це нові можливості застосування філософської антропології та філософії культури до мало дослідженої проблеми. При цьому, саме в повсякденності філософія шукала порятунок від надмірних претензій сцієнтизованого раціоналізму (Е. Почали зявлятися дослідження з проблем побутової культури, способу життя в різні епохи, концепції філософського осмислення повсякденності.У підрозділі 1.1 “Умови тематизації повсякденності в філософському дискурсі” зясовуються причини периферійного положення теми повсякденності в класичній традиції філософування і наслідки її появи в полі філософської антропології. Отже, повсякденність, яка була репрезентована як сфера, де панує хаос чуттєвих поривів, мала бути впорядкована і скерована настановами розуму. У підрозділі 1.2 “Повсякденність як підстава критики логоцентризму” розкрито особливості кризи класичного ідеалу раціональності, що призводить до актуалізації маргінальних проблем класичної філософії. Підрозділ 2.1 “Ґенеза не-повсякденних соціокультурних форм: структура опозиції” являє собою аналітику ґенези повсякденності від її первісної диференціації до класичної форми контрарності. Міфо-практичне осягнення світу ще не передбачає ієрархізації життя, а отже, на цьому рівні буття повсякденність піддається негативним оцінкам.Поняття “повсякденність” за своєю змістовною значущістю є суперечливим, і тому його неможливо до кінця розчинити у всепоглинаючій універсальності певної інтелектуальної традиції. Аналіз філософсько-антропологічних теорій дозволяє виявити обумовленість повсякденності певним культурним контекстом та можливість ґенези його змісту на тлі західноєвропейської традиції філософування взагалі та в умовах трансформації некласичного ідеалу раціональності, зокрема. Повсякденність ми можемо розглядати як певний порядок реальності життєвого світу, що здійснює розміщення людської тілесності в контурах інтерсубєктивного світу. Дослідження порядку повсякденності потребує врахування його історичного характеру, а також послідовності її виокремлення та осмислення. Саме завдяки зверненню до повсякденності культурологія й антропологія з абстрактно-теоретичних дисциплін перетворюються на дієві способи аналізу, що відкривають здатність до розуміння і пояснення соціальної реальності, виявляються придатними для антропологічної експертизи суспільства і терапії індивідуальних людських проблем.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ