Дослідження трансформації розуму в його взаємодії з нерозумним як сферою, в якій реалізується ціннісно-смислова багатоманітність способів освоєння світу в процесі людської самореалізації та спирається на тринарну структуру як осередку людського буття.
ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С.Науковий консультант доктор філософських наук, професор, академік НАН України ПОПОВИЧ Мирослав Володимирович, Інститут філософії імені Г.С. Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор БИЧКО Ігор Валентинович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри історії філософії доктор філософських наук, доцент ЧМІЛЬ Ганна Павлівна, Київський національний університет театру, кіно і телебачення Міністерства культури і туризму України, професор кафедри кінознавства доктор філософських наук, професор СТЕПАНЕНКО Ірина Володимирівна, Харківський Національний педагогічний університет імені Г.С. Захист відбудеться 20 лютого 2009 р. о 14:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.02 в Інституті філософії імені Г.С.Сковороди НАН України за адресою: 01001, м. У дисертації розвивається проект трансформації розуму в його взаємодії з нерозумним як сферою, в якій реалізується ціннісно-смислова багатоманітність способів освоєння світу в процесі людської самореалізації. Досліджуються міфологічні, релігійні, соціальні, психологічні, літературні, мистецькі форми нерозумного, актуалізуються смислові, лінгвістичні та невербально-тілесні структури.І як загалом співвідносяться “розумність” і “нерозумність” у людському бутті? У гносеології ці аспекти оформились у поняттях “раціональне” (логічно несуперечливе, теоретично доказове, систематизоване, універсальне знання, де предмети та явища визначаються законами, нормами, правилами) й “ірраціональне” (не адаптована розумом царина, або сфера повного протистояння раціональному оволодінню). Класичний опис історії західної цивілізації у вигляді прецедентів розуму визначав людину як істоту розумну, чиє існування підпорядковувалося стратегіям пізнання світу. Кожев запропонував розуміти Геґеля як філософа, що розмірковував про природу екзистенціальних позицій людини, адже досягнення абсолютного знання дорівнює тому рівню нерозумного, коли настає крах історії й людини. Фуко шукає причин сучасного стану людини, що знаменуються “антропологічним колом”: безумство вказує на брак креативних здатностей і підносить розум як сутність.Універсально-нормативний і лібертадно-рефлексивний виміри розуму аналізуються граничні позиції розуму, шукається специфіка звязку сфер “розумного” й “нерозумного”, можливості прояву розуму через свободу. На цих підставах розум стає принципом, на основі якого щось можна назвати розумним/нерозумним, а раціональність - ознакою спрямування до форм розумної дійсності. А розсудок, фіксуючи суще в понятті, може призводити до культу формальностей, зводячи життя до утилітарної раціональності. Врешті, розсудок виступає упорядником знання, а розум, встановлюючи принципи, потребує виходу з усталеності. Розум, що деспотично володарює чи демонструє затятість на нерухомій позиції є не менш нерозумним, аніж розум, якому бракує керівного начала.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
