Філософський дискурс технократизму в освітніх концепціях ХХІ століття - Автореферат

Національний педагогічний університет імені М.П. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукУ дослідженні запропоновано цілісну концепцію еволюції технократизму як соціального явища, висвітлено його генезис, семантичну природу, сутність, зміст і форми: обєктивовану і субєктивовану, а також механізм його самовідтворення засобами освіти. Показано його місце і роль у саморозгортанні суспільства, протистояння технократизму і гуманізму в індустріальній парадигмі розвитку світової спільноти, шляхи гармонізації їх взаємодії в освіті розколотої цивілізації. Доведено, що технонаука формує не тільки новий дискурс, а й породжує новий чинник управління суспільством знань і освітою - ноократію або меритократію, що має бути опанований філософією освіти, оскільки він формує симбіоз науки і освіти (магістратура та PHD), а тому на основі парадигмальної ідеї про визнання особистості фундаментальною цінністю має бути запропонована гуманістична парадигма освіти, що потребує індивідуалізацію форм освіти, розгалуження дистанційної форми навчання, електронну педагогіку, самоосвіту і самовиховання, освіту протягом життя. Показано, что явление технократизма в своем развитии прошло три этапы: латентный, господствующий, и нисходящий с арены, а центральной в технократических концепциях является идея возможности эффективного функционирование власти, основанной на научной компетенции, существование возможности замены политического субъективированного решения решением рациональным и объективным. Проанализирована эволюция технократизма в цивилизационном измерении, раскрыта природа, сущность, содержание и формы технократизма.По-перше, це обєктивна вимога глобалізації соціального світу, що зачепила не тільки сфери економіки та політики, а й освіти, “утворення суспільства знань” і нової форми співіснування планетарного людства, піднімає людину з рівня “гвинтика” на рівень мікрокосму. По-четверте, з демократизацією життя в Україні все голосніше про себе заявляють різні субєкти - носії владних повноважень, що відіграють як позитивну, так і негативну роль у саморозгортанні соціального процесу: демократія і ноократія, меритократія, і технократія. По-шосте, завдяки значному посиленню загальноеволюційного руху світової спільноти до радикально нових форм організації соціального життя починає гучніше лунати думка опонентів технократизму, що виходять з постмодерністського бездоріжжя і є культуртрегерами або атракторами наступаючої інформаційної доби. Технократизм як предмет аналізу цілеспрямовано не розглядався, але його владна складова у науці досліджувалась у працях Х. Проблемна ситуація дослідження полягає у теоретичному аналізі суті та змісту технократизму як соціального явища, що був у недалекому минулому і залишається в незалежній Україні одночасно ідеологією і принципом управління розвитком галузі освіти, який потужно протистоїть наступу принципів демократизації, гуманізації і гуманітаризації соціального життя людини та освіти й зворотним шляхом інформатизації, охоплює всі складові життя спільноти.У першому розділі - “Історико-методологічні аспекти дослідження явища технократизму” уточнено головний концепт роботи, здійснено ретроспективний аналіз явища технократизму у саморозгортанні суспільства, а також зроблено відбір інструментарію для теоретичного і праксеологічного аналізу прояву технократизму в освіті. У підрозділі 1.1 “Соціально-філософський сенс концепту “дискурс технократизму в освітніх концепціях ХХІ століття” уточнюється сутність та зміст головного концепту роботи, що розкриває атрибутивні властивості і функціональні впливи технократизму на суспільство, освіту і особистість. Механізм його впливу на освіту подається через частку “kratos”, що є формою соціальних відносин між субєктами соціальної взаємодії на підставі приписаної зовні (суспільством) чи взаємовизнаної рольової і функціональної залежності одного обєкта від іншого, де один з учасників має можливість підкорювати своїй волі інших субєктів. На основі ретроспективного аналізу еволюції технократичних концепцій доводиться що: 1) явище технократизму у своєму розвитку пройшло мінімум три етапи: латентний, панування, і сходження з арени; 2) центральною у технократичних концепціях є ідея про можливість ефективного функціонування влади, заснованої на науковій компетенції, про можливість заміни політичного субєктивного рішення рішенням раціональним і обєктивним; 3) протягом ХХ ст. технократія набрала потужну силу і поступово перебрала на себе функцію управління суспільством; 4) технократична ідеологія за останні десятиліття поширилася практично у всіх країнах світу; 5) на стадії зрілого індустріального суспільства технократія починає впливати на політичну владу; 6) формування технократії як соціального прошарку й перетворення її в органічний елемент пануючої еліти є закономірним результатом розвитку техногенної цивілізації; 7) еволюція технократизму утворює ланцюг: передумови - умови - фактор розвитку системи освіти. У підрозділі 2.

2. Основний зміст роботи