Філософський аналіз проблеми насильства і ненасильства в суспільному розвитку - Автореферат

Спеціальність 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії насильство тоталітарний демократичний суспільствоРобота виконана на кафедрі філософії Львівського державного університету імені Івана Франка Науковий керівник-доктор філософських наук Старченко Тамара Яремівна, професор кафедри філософії Львівського державного університету імені Івана Франка. Захист відбудеться "28" січня 1999 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.02 при Львівському державному університеті імені Івана Франка (290602, м.Львів, вул.Університетська, 1).Тема дисертації є складовою частиною наукових досліджень кафедри філософії Львівського державного університету імені Івана Франка, зокрема, наукової програми кафедри "Філософські і культурологічні чинники становлення громадянського суспільства в Україні", що передбачає дослідження особливостей переходу від тоталітарних суспільств до демократичних і місця в цих процесах насильства і ненасильства. Насильство і ненасильство ще не стали предметом дослідження вітчизняної філософії. На міжнародній конференції "Етика ненасильства" (Москва, 1990) розглядалися такі проблеми: насильство і ненасильство, шляхи побудови ненасильницького суспільства. Порівняльний аналіз насильства у тваринному світі і людському суспільстві, біологічні і соціальні аспекти насильства, умови переходу від насильства до ненасильства знайшли висвітлення у роботах К.Лоренца. шляхом узагальнення результатів досліджень проблеми насильства і ненасильства в сучасній природничо-науковій, суспільній та філософській літературі зясувати співвідношення біологічного і соціального, зовнішнього і внутрішнього в детермінації проявів насильства і ненасильства в поведінці індивіда;У першому розділі "Проблема насильства і ненасильства в філософській та суспільно-політичній думці ХІХ і ХХ століть" досліджується розуміння ролі, проявів насильства і ненасильства в суспільному розвитку українськими та зарубіжними філософами. У першому параграфі "Українська суспільна свідомість та філософія про роль насильства і ненасильства в суспільному розвитку" досліджується розуміння цієї проблеми в творчості Т.Шевченка, М.Драгоманова, І.Франка, Д.Донцова, В.Липинського. Вирішення наявних проблем в суспільстві, реформування соціальних інститутів повинні відбуватися не через революцію, насильство, а через еволюцію. Марксистська теорія класової боротьби веде до ворожнечі в суспільстві і недооцінки національних інтересів, що, на думку І.Франка, не прискорює вирішення проблеми насильства у суспільстві. Насильство - найбільш ефективний спосіб вирішення тих завдань, які сформульовано К.Марксом та Ф.Енгельсом у "Маніфесті Комуністичної партії". Ф.Енгельс рекомендував робітничому класу не відмовлятися від насильства, не дивлячись на ті перемоги, які він отримав ненасильницьким шляхом під кінець ХІХ століття.Будуть чи не будуть реалізовані прагнення людини до насильства - це залежить від умов соціального середовища. Субєктивними детермінантами насильства і ненасильства на рівні індивіда є воля і цілі, які ставить людина, усвідомлення індивідуальних потреб, переконання, здібності, мотиви та ін. На рівні суспільства обєктивними причинами насильства і ненасильства виступають економічні умови, методи державного управління, соціальна інформація, природні фактори. Насильство і ненасильство реалізуються в різноманітних формах-індивідуальній, міжгруповій, внутрішньогруповій, міждержавній формі. У трансформації насильства в ненасильство важливе місце належить гуманістичним зразкам поведінки, культури; співробітництву, особистісним зустрічам, децентралізованим організаціям, науково-технічному прогресу, міжнародному співробітництву.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ