Філософська спрямованість та драматизм творів балетмейстера Бориса Ейфмана - Дипломная работа

Його хвилюють проблеми сучасності, таємниці творчості і магія геніїв, які розкриваються в його інтерпретації доль Чайковського, Мольєра, або балерини Ольги Спесивцевої. Поринаючи в таку темну й страшну сферу, як людська психіка (балети "Ідіот", "Убивці", "Чайковський", "Я - Дон Кіхот", "Червона Жізель", "Руський Гамлет", "Ганна Кареніна", "Онєгін"), Б. Ейфман створює зразки сценічного психоаналізу. Це допомагає балетмейстерові розсунути рамки власної уяви, демонструючи фантазії своїх героїв; поглибитися в найбільш цікаві питання духовного й філософського життя людства. Прагнення Бориса Ейфмана увести своїх глядачів у невичерпний світ людських страстей, установити з публікою живі духовні звязки, приголомшити її яскравістю й динамізмом пластичної мови - все це визначило той успіх, що протягом уже декількох десятиліть супроводжує виступи його театру на провідних театральних площадках світу.Досягнення українського балетмейстерського мистецтва останньої чверті XX століття включають провідні тенденції розвитку світової хореографії у проекції на ті зміни, що відбуваються у підходах до класичного балету в творчості відомих українських хореографів, які працюють у Донецькому, Київському, Львівському, Одеському та Харківському театрах опери та балету. Розбираючи їх на прикладі варіантів музично-сценічного втілення "Спартака” на різних сценах, у тому числі й українських, автор простежує процес поступової зміни традиційних пантомімічних засобів виразності у хореографії М. Проте, кожен раз відтворюючи на різних сценах хореографію цього балету, її автор, балетмейстер Л. Мусоргського (до 1991 іменувався Малим театром опери й балету), Санкт-Петербурзький "Театр балету Бориса Ейфмана", який очолює хореограф Борис Ейфман (р. Значно збагатили образно-виражальну палітру українського балетмейстерського мистецтва так звані "датські" балети 80-х років - балети, які ставилися театрами на державне замовлення.Наприкінці XX століття починається розвиток сучасного танцю, і класичний балет перестає бути цікавим. У балетне мистецтво починають включати елементи джазу й вільного танцю. На сцені російських театрів зявляються постановки закордонних майстрів балету, які вносять нові віяння в мистецтво танцю. Балети "Спляча красуня", "Лебедине озеро", "Баядерка" модифікуються з урахуванням нових вимог і ставляться на сучасний лад. Вони є основоположниками нового стилю в балеті й виводять російське мистецтво на інший етап розвитку.Звичайно, це все було в наївній формі, але вже був інстинкт до творчості. Але балет був частиною духовного життя міста, престижним і улюбленим видом мистецтва, опікуваним державою. Будучи студентом консерваторії, він був запрошений у хореографічне Вагановськое училище, проробив там 10 років як хореограф, складав нові добутки для студентських концертів Його перші постановки - балети "Життя назустріч" (1970, муз. Його дипломною роботою був балет "Гаяне", на музику А. Це був блискучий початок творчого шляху. представлений як дипломний твір на сцені Ленінградського академічного Малого театру опери й балету (1972 рік).Ейфману вдалося створити власний театр "Новий балет" при Ленконцерті, який уже в 90 - ті роки був перейменований у Санкт-Петербурзький державний академічний Театр балету під керівництвом Бориса Ейфмана, і яким він керує донині. Не маючи ні сцени, ні постійних репетиційних приміщень, з маленьким колективом, він зумів зробити найсильніше відчуття першою же програмою, у яку ввійшли спектаклі: "Тільки любов" (муз.Р. Постановка балетних програм, які були синтезом академічної й беспуантової хореографії й з використанням музичних композицій сучасного прогресивного руху, в ті роки було сприйняте, як очевидне новаторство. Ейфмана пропонував себе, як авторський, як театр одного хореографа, що для тих років було явищем унікальним. Всього за роки своєї плідної творчої діяльності хореограф створив більше 40 балетів (перелічувати які у роботі ми не будемо), які відрізняються масштабністю оригінальністю хореографічного рішення.Ейфман, будучи творцем нової акторської школи, визначає мистецтво балету, як щиросердечний рух. Ще наприкінці 1980-х років театральна критика відзначала, що хореографія Бориса Ейфмана - явище "найбільш новаторські, самобутні й творче, а його філософські, психологічні балети-притчі - це вже хореографія XXI століття" [37]. "Наш театр має на меті створення трупи, у першу чергу, естетично дуже гарної, молодий, стрункої, - говорить Б. Ейфман. Сам Борис Ейфман вважає свою трупу зовнішнє привабливою, дуже пластичною. Прославлена балерина і її партнер Джон Марковський прийшли в театр із надією на цікаву творчу роботу й не прорахувалися.І багатство цих прожитих років ми відчуваємо в його балетах, не припускаючи навіть, як багато історії, літератури, життєвих сил потрібно творцеві, щоб вийшло хоч небагато балету. Ейфмана &qu

Зміст

Вступ

Глава 1. Російський балетний театр від 1970-х рр. до сьогодення

1.1 Творчі пошуки та досягнення балетмейстерів останньої чверті XX століття

1.2 Сучасність російського балету та його видатні представники (балетмейстери)

Висновки

Глава 2. Початок творчого пошуку Бориса Ейфмана

2.1 Перші постановки "Гаяне", "Життю назустріч", "Ікар" та ін.

2.2 Авторський театр Бориса Ейфмана

2.3 Театральність та пластичність постановок майстра

Висновки

Глава 3. Борис Ейфман хореограф XXI ст.

3.1 Оригінальність трактовки історичних сюжетів "Мій Єрусалим", "Руський Гамлет", "Роден"

3.2 Літературна класика в інтерпретації Бориса Ейфмана ("Ідіот", "Брати Карамазови", "Анна Кареніна", "Дон Жуан або пристрасті за Мольєром")

3.3 Новаторство та самобутність спектаклів "Чайковський: таємниця життя й смерті", "Червона Жизель"

Висновки

Загальні висновки

Список використаних джерел

Додаток 1

Наприкінці XX століття починається розвиток сучасного танцю, і класичний балет перестає бути цікавим. Російський балет цього часу активно користується ідеями, що приходять із Заходу. У балетне мистецтво починають включати елементи джазу й вільного танцю. На сцені російських театрів зявляються постановки закордонних майстрів балету, які вносять нові віяння в мистецтво танцю. Переглядаються також і класичні постановки. Балети "Спляча красуня", "Лебедине озеро", "Баядерка" модифікуються з урахуванням нових вимог і ставляться на сучасний лад. У цей час на сцені зявляються нові танцюристи. Серед них Володимир Малахів, Олексій Ратманський і балерина Ніна Ананіашвили. Вони є основоположниками нового стилю в балеті й виводять російське мистецтво на інший етап розвитку. Російські балетні танцюристи завойовують різноманітні міжнародні призи й нагороди, які символізують підйом балетного мистецтва в країні.

Сучасний російський балет постійно експериментує з жанрами й стилями. У цьому значна роль належить Євгенію Панфілову, що у своїх постановках сполучить класичний танець із фольклорними мотивами, а джазовий стиль із модерном. Цей балетмейстер створює зовсім унікальні балетні постановки з незвичайною хореографією, костюмами й висвітленням. Неможна не згадати хореографа Б. Ейфмана, його індивідуальний почерк відчутний у кожній його роботі, при чому кожна з них це своєрідний художній світ, свого роду образний мікрокосм.

Сучасний балет несе собою не тільки майстерність танцю, де рух тіла сполучається з музикою. Важливе місце приділяється вмінню грамотно зробити постановку, у якій усе було б гармонійно. Сучасний балет - це, насамперед, танець експерименту. Класичний стиль поступово починає обростати новими елементами танцю, змінюється й образ кожного танцюриста. Класичний танець стає чудовим базисом для розвитку абсолютно іншого напрямку в балеті.