Філософська освіта в полі культури: філософсько-антропологічний аналіз - Автореферат

Харківський національний університет імені В.Н. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукЗахист відбудеться "23 "січня 2002 р. о 17 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.0561.06 Харківського національного університету ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету ім. Визначено соціокультурні детермінанти філософської освіти, її залежність від ідеологічних імперативів, світоглядних та ціннісних пріоритетів культури, філософської та педагогічної традиції. Розкрито функціональний потенціал філософської освіти та визначене її місце і роль у процесі гуманізації всієї освітньої системи. Поскольку философия как самосознание культуры, ее мировоззренческая основа в разные исторические эпохи вынуждена уточнять свой предмет, менять образ в зависимости от давления культурных доминант (религиозной, научной, идеологической), постольку меняются и особенности философского образования.Філософсько-антропологічний аналіз філософської освіти в широкому соціокультурному контексті дозволить розкрити її роль у процесах гуманізації освіти, довести необхідність формування критичного і відповідального мислення людини третього тисячоліття, що стає учасником полілогу культур. Розкриття антропологічного сенсу філософського знання як підстави розширення обсягу філософської освіти в освітній системі загалом визначає те особливе місце, яке посідає філософія в культурі, у здійсненні творчого покликання людини. Принципове значення для даного дослідження мав соціокультурний аналіз філософської освіти: з одного боку, він дозволив визначити соціокультурні детермінанти, що обумовлюють її специфіку, завдання та місце в освітній системі загалом, а з іншого - розглянути парадигмальні типи філософської освіти. Завдання гуманізації освіти потребує виявлення антропологічних вимірів філософії і філософської освіти, що обумовило звернення до праць вітчизняних та зарубіжних філософів, які торкалися проблем людини. В дисертації поставлено за мету дослідження філософської освіти не як форми відтворення відповідної професії, а як соціокультурного феномену, виявлення основних функціональних можливостей філософської освіти у полі культури щодо власної спроможності забезпечувати процеси виховання й освіти та їх опис у вигляді антропологічної інтерпретації.З іншого боку, те особливе значення, якого набула врешті решт філософська освіта за радянських часів, традиції викладання філософії як діалектичного та історичного матеріалізму, чисельна методична література з цього питання не можуть сьогодні статися в нагоді завдяки тим ідеологічним викривленням, догматизації та селекції, яким підлягала філософія у своєму марксистсько-ленінському вигляді. Сьогодні інтерпретація проблем філософської освіти може здійснюватись в межах філософії освіти, де філософія виступає методологічною основою щодо визначення взаємообумовленості культури і людини як її субєкта і творця, яка має знайти своє відтворення через систему освіти, а філософська освіта забезпечить необхідну гуманізацію освіти та дозволить людині формувати власну людяність. Історико-філософський аналіз розвитку філософської освіти дозволяє зробити висновок, що філософія протягом свого історичного розвитку займала особливе місце у системі освіти, і це обумовлено рядом чинників: по-перше, філософія є світоглядною рефлексією як культури загалом, так і окремої особистості; вона не тільки осягає буття через граничні універсалії, але й критично осмислює і виражає ціннісні орієнтації людини у бутті; по-друге, процес перетворення філософії на форму інтегрального раціонального знання та освіти як форми трансляції цього знання відбувалися нероздільно, про свідчить історія античної культури; по-третє, філософія виступала не тільки формою наукового знання та навчання, а й головною формою виховання як взірець життєвої мудрості та запорука морального життя. У дисертації показано, що генетична єдність філософії й освіти історично обумовлює роль філософії у формуванні образу освіти, її завдань щодо становлення людини як субєкта і обєкта освітнього процесу в межах ціннісно-смислових кодів культури. Історико-культурний аналіз філософської освіти дозволив дисертанту дійти висновку, що соціальні та культурні детермінанти філософської освіти можуть носити різнонаправлений та внутрішньосуперечливий характер: відтворення людини через освіту як залучення її до найвищих цінностей культури, яка завжди існує як духовна традиція, поєднуючи у собі минуле, теперішнє та майбутнє, не співпадає з соціальними потребами суспільства, яке є "тут і зараз" і формує обмежене коло тимчасових політико-економічних інтересів з досить сумнівними ціннісними орієнтаціями, що завдає філософській освіті політичного та ідеологічного тиску.

Основний зміст роботи