Філософська модель саморозгортання соціального світу: гносеологічний аналіз - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук філософська модель саморозгортання соціального світу: гносеологічний аналізРобота виконана у відділі етнополітики Національного інституту стратегічних досліджень. Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Крисаченко Валентин Семенович, Національний інститут стратегічних досліджень, завідувач відділу етнополітики. Захист відбудеться “28” вересня 2006 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.01 Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м.Ключем до нового бачення соціального світу є проблема співвідношення наявного буття та становлення нової картини світу, що розглядається сучасною синергетикою, яка в соціальному контексті орієнтується не лише на вивчення синергетичних процесів самоорганізації, але й на ідеологію (й практику) співробітництва, свідомої спільної дії індивідів та соціальних груп у пошуку універсального консенсусу, балансу позицій та інтересів субєктів історичного процесу. З теоретичного боку до цього нас підштовхує диференціація філософського знання про соціальний світ, що спонукає теоретиків утворювати “конкретні філософії” - соціальну філософію, філософію політики, філософію техніки, філософію освіти, філософію медицини, філософію економіки тощо. У той же час усвідомлення цілісності світу, системи “природа-суспільство” дозволяє чіткіше зрозуміти загрозу й небезпеку “розбалансованого” світу, розірваного на “цивілізацію” та “культуру”, неприпустимість абсолютизування одних зі складових “знання”, наприклад, політичного, та ігнорування інших. У дослідженні цієї проблеми є й гостра практична потреба, яка знайшла відображення в роботі ООН, що у вересні 2005 р. запровадила спеціальну Комісію з розбудови цілісності світу, мета якої - допомагати країнам при переході від війни до миру. Ступінь наукової розробки проблеми саморозгортання соціального світу визначити досить проблематично, оскільки, з одного боку, той величезний масив наукової й емпіричної інформації, що накопичений людством за минулий історичний період, має безпосереднє відношення до неї, може бути використаним як емпірична база даного дослідження, а з іншого, - у нашому розпорядженні немає досліджень, в яких би безпосередньо розглядався морфогенез та цілісність сучасного соціального світу, хоча використання ідеї морфогенезу поступово проникають у галузь соціальної філософії, соціології й інших суспільствознавчих наук.У розділі 1 “Історико-методологічні аспекти вивчення саморозгортання соціального світу” - аналізується головне поняття дослідження - “модель саморозгортання соціального світу”, висвітлюються наукові підходи до його вивчення, подається авторська методологічна парадигма пошукової роботи. Таким чином, “соціальний світ” представ як явище, що твориться й відтворюється людьми в процесі своєї життєдіяльності. “Модель саморозгортання соціального світу” є трьохстадійним алгоритмізованим процесом, що за змістом утримує зародження соціального світу на мікрорівні, тобто в глибині розумної живої речовини - людини, а конкретніше, - планетарної людської спільноти, знаходить продовження шляхом виходу в самостійне і незалежне від особистості людини та її стихійних й організованих форм буття на макрорівні і, нарешті, завершується переходом на мегарівень, на якому існує у формі надколективних утворень і безособистісних форм соціальної субєктивності, що розчиняються в безмежному космосі. На думку автора, жоден з проаналізованих методологічних підходів не може бути взятий за вичерпну основу побудови моделі саморозгортання соціального світу, оскільки вони не виходять за межі “свого” горизонту, проте кожен з розглянутих підходів має щось таке “своє”, “неповторне”, що потребує врахування в моделі саморозгортання соціального світу. Крім принципів та методів, автор оперує набором категорій: до першої групи належать категорії діалектики, що відтворюють існування соціального світу: природа, сутність, зміст та форма буття соціального світу; другу групу понять складають категорії, що характеризують соціальний процес, а саме: субєкт, енергія, свідомість, розум, дух, джерело трансформації тощо; до третьої групи понять віднесені категорії, що системно подають продукт соціального процесу: продукт, процес, елементи, структура; до четвертої групи включені поняття, завдяки яким вибудовується образ моделі саморозгортання соціального світу: детермінація, причинність, етап, медіатор, саморегуляція.Автор узагальнює основні результати дослідження та наголошує, що гносеологічний аналіз соціального світу допоміг створити модель осьового саморозгортання соціального світу. Ґрунтовно досліджено атрибутивні властивості соціального світу, який є оригінальною формою існування універсуму в просторі, що обіймає собою планетарний сегмент Всесвіту.

1. Основний зміст роботи