Філософська лірика К.К. Случевського: від романтизму до символізму - Автореферат

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЮФЕРЕВА ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНАРобота виконана на кафедрі порівняльного та російського літературознавства Дніпропетровського національного університету, Міністерство освіти і науки України (м. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Гусєв Віктор Андрійович, Дніпропетровський національний університет, завідувач кафедри порівняльного та російського літературознавства. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент Міхед Павло Володимирович, Інститут літератури НАН України імені Тараса Шевченка, провідний науковий співробітник; Захист відбудеться "_08_"_квітня 2005 року о _10_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.12 у Дніпропетровському національному університеті (49025, м. Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського національного університету (49050, м.Односторонній погляд на філософську лірику як суто змістову категорію чи як форму з превалюванням аналітичності, абстрактності ставав на заваді вироблення відповідного реальним літературним фактам її визначення. Опис моделі філософської лірики, на наш погляд, має здійснюватися з урахуванням смислотворчих світоглядних центрів, що лежать в основі структури тексту. Послаблення впливу поетики жанру на поетичну тему, вироблення позажанрового вірша, постперцепційний принцип жанру стають тими чинниками, які визначають передумови виникнення цілої низки ознак філософської лірики в творчості романтиків. Найважливіші особливості філософської лірики виразно окреслилися в творчості Ф.І.Тютчева. Заключна фаза розвитку філософської лірики в ХІХ столітті повязана з поезією передсимволістів, особливо з творчістю К.К.Случевського, у якій розширяється тематичний діапазон, здійснюється пошук нових способів організації віршованого тексту, а також шляхів співвіднесення з різними лініями літературної традиції.У філософській ліриці, як і в інших ліричних жанрах, переживання, настрої - первинні, але простежується й додаткова інтенція - необхідність обґрунтування, пояснення, апеляція не лише до почуттів читача, а й до його інтелекту. Погляд на цей жанр з позиції поетичного мислення виявляє риси, характерні тільки для філософської лірики: багатофункціональність філософської ремінісценції в змістовій системі твору, поліінформативна значеннєва структура, подвоєння прагматики, посилення контекстуальних звязків і розширення контекстуального поля. У другому розділі дисертації - "Формування жанру філософської лірики в російській літературі доби романтизму та його розвиток у творчості К.К.Случевського" - зясовуються ознаки філософської лірики, сформовані в поезії 20-х - 30-х рр. "Становлення жанру філософської лірики у творчості В.А.Жуковського, П.А.Вяземського, Є.А.Баратинського, Ф.І.Тютчева" на основі аналізу текстів поетів-романтиків робиться висновок про динаміку розвитку філософської лірики, відзначаються найбільш яскраві, стійкі риси, сформовані в цей період, акцентується увага на причинах і умовах виникнення жанрових ознак. Разом із тим, аналіз поетичної концепції "життя" в творчості В.А.Жуковського показав, що у філософську лірику долучаються нові проблеми, не обмежені жанровою ієрархією, а індивідуальні принципи втілення оригінальної поетичної теми є тими новаціями форми, що складають основу поетики філософської лірики.Філософська лірика в широкому розумінні - це тематичний клас, що характеризується метафізичністю проблематики, інтересом до глобальних проблем буття, переважанням абстрактного предмета художнього зображення над індивідуальним, рефлексивністю, логіцизмом. У вузькому розумінні термін "філософська лірика" позначає жанр, що склався в середині ХІХ століття й утвердився в 1880-х роках. Філософська лірика, увібравши риси лірики й філософії, синтезувала ліричну субєктивність і пошук загальних закономірностей, що визначає і обсяг жанрового змісту, і специфіку його вираження. На ранньому етапі становлення філософська лірика використовує досвід жанрів і форм як філософських (сентенція), так і ліричних (елегія, послання, епіграма), але вони починають обмежувати її, а їхні засоби не відповідати предмету та завданням філософської лірики. Ці дві передумови призводять до розвитку константних проявів філософської лірики, які наявні в поетичних творах російської літератури періоду романтизму та передсимволізму, - багатофункціональності філософської ремінісценції в структурі твору, поліінформативної значеннєвої структури, подвоєння прагматики, посилення контекстуальних звязків і розширення контекстуального поля.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ