Дослідження філософської критики античного вчення про вічне повернення в есхатології М. Сповідника. Головні онтологічні засновки, якими користувались орігеністи у тлумаченні виникнення світу і його відновлення у специфічному розумінні вічного повернення.
При низкой оригинальности работы "Філософська критика вчення про вічне повернення в есхатологічних поглядах Максима Сповідника", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ФІЛОСОФСЬКА КРИТИКА ВЧЕННЯ ПРО ВІЧНЕ ПОВЕРНЕННЯ В ЕСХАТОЛОГІЧНИХ ПОГЛЯДАХ МАКСИМА СПОВІДНИКАВічному падінню із енади через пересичення або ж через необхідність пізнання протилежного первісному благу, що далі веде до повернення у своє начало-спокій, і через це негативне ставлення до матеріальності як такої, Максим протиставив позитивний зміст творіння, яке набуває сенсу в контексті Втілення Христа як мети. Тріаді “спокій - рух - становлення” Максим протиставляє тріаду “становлення - рух - вічно-рухомий спокій”, замість циклічної метафізики повернення до начал, відкладеного блага, увіковічення смерті, диктату необхідності, відсутності абсолютної опори у благу Максим протиставив векторну метафізику недосяжного кінця, обожнення тут і тепер, увіковічення життя, абсолютну та незалежну від раціональності свободу волі, опору на абсолютне благо, яким не можна ніколи пересититись.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
