Філософські засади сучасних європейських освітніх концепцій - Автореферат

АТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наукРобота виконана в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України. Науковий керівник - доктор філософських наук, професор, Предборська Ірина Михайлівна, Хмельницький гуманітарно-педагогічний інститут, проректор з наукової роботи Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Сковороди, завідувач кафедри філософії доктор філософських наук, професор Лукашевич Микола Павлович, Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України, професор кафедри соціології та соціальної роботи доктор педагогічних наук, професорСеред чинників розвитку людства освіта сьогодні висувається на передній план. З іншого - інтеграційні явища в європейській освіті (охоплені Болонським процесом, до якого приєдналася і Польща), котрі стали орієнтиром для перебудови системи освіти в усіх країнах, які бажають інтегруватися в європейський простір. Даний практичний аспект освіти, аналогічно до ментального “проекту” Європи, вказує на необхідність будови також нового освітнього “проекту” - нової концепції навчання. Отже, актуальність теми дисертації зумовлена обєктивними та субєктивними чинниками, що визначають обличчя сьогоднішньої Європи і основні тенденції в освіті Світ і Європа в світлі нових цінностей і технологій, нових геополітичних реалій, нового стилю життя і способів взаємозвязків, потребують нових ідей, освітніх концепцій, нового “освітнього проекту”, що передбачає, передусім, вивчення і чіткого розуміння його методологічних засад. Вивчення філософсько-педагогічних тенденцій в освіті здійснювалось на основі розуміння: освіти як способу буття людини в універсумі культури; особистості - як самоцінності і цілі з врахуванням суспільного характеру її буття; освітньо-виховного процесу - як поступової самореалізації і самоактуалізації особистості; гуманістичної педагогіки - як науки про виховання людини, побудованого на засадах врахування цілей саморозвитку людини, пристосування змісту, форм і методів освіти до особистості при поєднанні цього з орієнтацією їх на певні імперативи, на визнанні можливості засобами педагогіки “олюднити” освіту і світ.У підрозділі 1.1.Становлення освітнього дискурсу в контексті інтеграційних процесів в Європі розглянуто сучасний соціокультурний контекст функціонування і становлення нового образу освіти, який визначається інтеграційними процесами в Європі в рамках Болонського процесу. Увагу сфокусовано на феноменах, які є результатом цих процесів і відображені такими поняттями: “європейський вимір освіти”, під яким розуміється спільний освітній стандарт; “європеїзм”, що визначається як ментальна проблема, характерна для явища “єдності культури” в глобальному суспільстві і є сукупністю рис, які свідчать про належність до європейської культурної традиції, та ін. Виявлено, що становлення філософії освіти відбувається за умов зміни її антропологічних, культурологічних та аксіологічних засад, її провідне завдання полягає у концептуальному моніторингу проблем сучасної освіти: зясування загальних, “наскрізних”, універсальних звязків, тенденцій, протиріч і закономірностей розвитку, які пронизують всі складники освітнього процесу. Акцентовано таку тенденцію в сучасній освіті, як повернення до традицій вітчизняної освіти і культури, що визначається потребою переходу в “інакшість”, “несхожість”, з одного боку, а, з другого більш повного розкриття і осмислення гуманістичних ідей в освіті на основі єдності вітчизняної і світової культур. Обґрунтовано необхідність подальшої розробка методологічного інструментарію шляхом введення додаткових понять, таких як: дві опозиційні традиції гуманістики: дюркгеймівська і веберівська; суспільно - історична генеза знань; рівень історичної інтерпретації, що трактується як відповідь на питання про тип суспільно - історичних явищ і їх вплив на становлення тої чи іншої гуманістичної традиції в педагогіці; модельна характеристика субєкту в ідеалізованому підході, а в “практичній” частині похідна характеристика субєкту; гуманістичні структури, що трактуються як складні раціональні дії та складні витвори цих раціональних дій; участь особистості в культурі, в тому числі в освітній культурі як “глобальна структура”; три способи розуміння терміну “участь в культурі”, а саме: як реакції спостереження організму на зовнішній стимул (бігевіористський підхід), як елементу структури (структурний підхід), як цілеспрямованої дії (інтенціональний підхід); культурний зразок особистості.В дисертації здійснено теоретичну реконструкцію існуючих європейських освітніх концепцій на основі розробленого культурно-епістемологічного та філософсько-антропологічного підходу з метою виявлення невідомих або невикористаних ще на практиці положень минулих і сучасних концепцій під певним кутом зору, а також визначення концептуальних абрисів сучасного освітнього проекту з урахуванням нових дискурсивних практик і соціокультурних реалій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ