Філософські проблеми у творчості Шекспіра - Курсовая работа

Класичне формулювання вона знайшла в трактаті італійського гуманіста Піко делла Мірандоли “Про людську гідність”(1486), де автор, звертаючись до людини від імені бога-творця, проголошував: “Я ставлю тебе в центр світу, щоб звідти було тобі зручніше бачити все, що є в свті.” [] Піко славив “дивне і високе призначення людини, якій дано досягнути всього, до чого вона прагне, і бути тим, ким вона захоче”[ ], бо тільки людині “дана можливість впасти до тваринного рівня або піднятися до богоподібної істоти - виключно завдяки внутрішній волі.”[ ] вінцем цієї утопії, цього, сказати б, епохального міфа самосвідомості культури Відродження була ідея досконалості людини в гармонійному світі. Саме в цей час філософське поняття людини підлягло значній зміні і розвитку, що в свою чергу, привело до відповідного розширення значення слова людина, збагачення його ідейного змісту, зміни синонімічного ряду, втрати старих та появи нових співвідносних звязків його з іншими словами та поняттями. Саме в цей час філософське поняття “людини” підлягало значній зміні і розвитку, що, в свою чергу, привело до відповідного розширення значення слова “людина”, збагачення його ідейного змісту, зміни синонімічного ряду, втрати старих та нових співвідносних звязків з іншими словами та поняттями. Активне використання слова “людина”, зміна і збільшення лексичних засобів вираження позначуваного ним поняття, нове тлумачення і філософський зміст - все це повязане із ствердженням нового відношення до людини, характерного для світогляду передових мислителів епохи Відродження, епохи гуманізму, коли утверджується нове розуміння людини, людської індивідуальності. Немає сумніву, що в основі співвідношення “людина - розум” лежить уявлення про розум як про суттєвий визначальний компонент змісту філософського поняття людина, причому словом “розум” позначається та якість, яка в першу чергу відрізняє людину від тварини.Існує певна неузгодженість повільного, чутливого характеру принца Датського з “тою швидкістю, з якою він убиває Полонія, або з тою байдужістю, з якою посилає на смерть Гільденштерна і Розенкранца”, - автор, мовляв, узяв ті факти з інших джерел і не узгодив з характером свого героя. Чеймбер свого часу поставив усе з ніг на голову, звинувативши Гамлета: смерть Офелії він зарахував в один ряд зі смертю Полонія, Лаерта, Гертруди, Розенкранца, Гільденстерна і заявив: “Незважаючи на всі притаманні їм вади, всі вони віддані в жертву на вівтар нерішучості Гамлета”, а вбивство короля-злочинця “не може перекрити збитку, спричиненого слабкою волею” принца. Старому королю було легше - у поєдинку зі старим Норвежцем проти нього діяла людина, а проти принца Датського - безособовий державний механізм, слушно зауважує в монографії “Шекспір” дослідник Л. Розпадаються будь-які приватні форми спілкування людини з людиною”.[ ] І цей відпрацьований, функціонально системний механізм є по-своєму ідеальним. Світ,зображений у трагедії, не цілком схожий на нинішні представлення про життя і людей, що живуть у ньому, мислять інакше, ніж ми - поетичними образами і поняттями.Розвиток Шекспіра від “Гамлета” до “Ліра” визначається тим, що у “Королі Лірі” вже не один герой, а ціла група персонажів відчувають, що “століття розхиталося”, зруйнував всі колись усталені форми звязку між людьми. Завдяки тому постановка соціальних запитань в “Лірі” “посідає більш отчетливий характер, ніж в “Гамлеті”.[ ] В основі інтерпретації А.Кеттлом “Короля Ліра” лежить теза про те, що у трагедії відбувається зіткнення представників двох соціальних та історичних груп-персонажів, що керуються принципами старого феодального суспільства, і тих, хто є носіями нової буржуазної ідеології. Як пише А.Кеттл, “у перших трьох актах “Ліра” перед нами постає світ, у якому старий порядок руйнується, “нові люди” проявляють безпринциповість, і обидва табори, як це видно із їх звертання Корделії, являються нелюдськими.” []Тому досить закономірно, що одною по-справжньому героїчною особистістю в цому світі виявляється Корделія, носій гуманістичного начала, захисниця принципа правди і природності у відносинах між людьми. А зміна співвідношення сил в пєсі і еволюція персонажів пояснюється тим, що “нові люди”, пронизані духом буржуазного ідеалізму, тоді як “партія Ліра”, в першу чергу, сам король - виявляється в подальшому здатні розділити переконання Корделії.З поміж чотирьох великих героїв Шекспіра найбільше враження справляє Лір. Лише з настанням божевілля (справжнього, не удаваного, як у Гамлета), куди Лір, одначе, рятується від ще гірших душевних мук, йому відкривається вся глибина пануючої у світі несправедливості - не справедливості, яку і він сам колись створив: Лихвар повісив шахрая! До цих зрілих висновків, до народностей суджень Лір приходить тільки після найжорстокіших випробувань, тільки після розриву зі старим феодалним світом, на вершину якого він піднямався, тільки в результаті рішучого неприйняття нових відносин людей. Але те, що побачив і пережив Лір, змусило його по-іншому судити про людей, по-іншому

Зміст

Вступ

Розділ І. Філософське осмисленя людини та світу у трагедії В.Шекспіра “Гамлет”

1.1. Особливості світогляду В.Шекспіра

1.2. Тлумачення образу Гамлета

1.3. Провідні риси гуманізму трагедії “Гамлет

Розділ ІІ. Герой і світ у трагедії “Король Лір

2.1. Еволюція світосприйняття Шекспіра у трагедії “Король Лір

2.2. Суперечність образу Ліра

2.3. Поняття “людини” у трагедії “Король Лір

2.4. Трагедія Короля Ліра - людини

Розділ ІІІ. Зіткнення Добра і Зла у трагедії “Макбет

3.1. Зіставлення образів Макбета і Ліра

3.2. Ідейно-художнє багатство творів Шекспіра

Висновки

Список використаних джерел

Розділ І. Філософське осмислення людини у трагедії В.Шекспіра “Гамлет”

1.1. Особливості світогляду В.Шекспіра