Життєвий шлях мандрівного філософа, оцінка ролі та значення його діяльності та творчих здобутків в світовій культурі. Філософські погляди і світогляд видатного гуманіста епохи. Ідея "сродної праці" Григорія Сковороди, суперечності світу в його філософії.
Пройшовши складний шлях боротьби із зовнішнім «світом», який, попри всі зусилля, так і «не впіймав» його, Сковорода дійшов висновку, що «коли дух людини веселий, думки спокійні, серце мирне-то й усе світле, щасливе, бажане. Якщо професори акцентували увагу на дослідженні проблем онтології та гносеології, що розглядались у контексті зовнішнього світу, то Сковорода зосередився на етико-гуманістичній проблематиці: у нього на передньому плані не світ, а людина і духовне начало в ній. Всупереч своїм учителям, які зводили небесне до земного, возвеличуючи не лише розум, а й земне життя людини, він підносив природу до Бога, засвідчував другорядність людської плоті й понад усе ставив у людині істинно людське - духовність, дух, зводячи до них сутність людського життя. Сковороди цікавила і вчених Європейського Заходу та США, зокрема, ще 1928 р. в Берлінському університеті захищалась дисертація «Григорій Сковорода» (1722-1794). Завершення доби бароко в історії української культури було позначено появою чи не найзначнішою в історії філософської думки України вчення, творцем якого був видатний філософ i поет, співак i музикант, байкар i педаюг Григорій Сковорода.Серед загальної атмосфери кволого духу української нації XVIII століття яскравим зблиском стало життя будителя нації, філософа і поета Григорія Савича Сковороди. Здається, з самісінького дна політичного занепаду, в час майже повної руїни колишньої величі зявилася постать, що уособлювала найкращі якості нашого народу: незламність духу, волелюбство, мудрість, подвижництво. Геній народу, втілений у постать мандрівного філософа-вчителя, пробуджував колективний розум і запалював його до прагнення й утвердження існування в дусі. Сковороди в тому, що на неї можна спиратися в наш непростий час, коли людина накликає на себе небезпеку результатами своєї ж праці, коли при збільшенні числа храмів зберігається зростання злочинності, коли праця людини втратила всяку привабливість, а життя стало безцільним (якщо воно не повязано з накопиченням капіталу) і незахищеним. Багато які з перерахованих проблем можуть отримати розвязку, якщо відродити тему «сродної» праці, поставлену Сковородою майже 250 років тому.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
