Філософія як цілісне світосприйняття в концепції П. Юркевича - Автореферат

Львівський державний університет імені Івана ФранкаАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Робота виконана на кафедрі історії філософії Львівського державного університету імені Івана Франка Пашук Андрій Іванович, Львівський державний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри історії філософії Захист відбудеться “6” травня 1999 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.02 у Львівському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 290001, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського державного університету імені Івана Франка (м.Повернення філософської спадщини П.Юркевича в усій глибині допоможе українській філософії у її поступі i самоусвідомленні, у визначенні своїх джерел, що кореняться в ментальності українського народу, i свого місця на арені світової філософської культури. Актуальність дослідження не в останню чергу визначається проведенням аналізу філософії П.Юркевича на основі цілісного підходу, що дозволяє показати цю філософію в новому світлі, уникнути поширених однобічностей у її трактуванні. Вперше проблему в подібному ракурсі поставив Г.Шпет, який відзначав, що П.Юркевича надихала “цільна філософія”, розуміючи під цим спрямування філософії П.Юркевича у практичний, моральний бік; зауважував, що філософія П.Юркевича не вкладається у рамки строгої науки. В.Соловйов та Е.Радлов визнали, що філософія П.Юркевича включає в себе як раціональне, так i позараціональне, має у своєму арсеналі i теоретичне міркування, i емпіричний та містичний досвід, але як саме все це поєднується в одній філософській концепції, не було показано. Для досягнення поставленої мети передбачається вирішення ряду завдань: - визначити характер взаємодії між філософією i наукою, а також розкрити специфіку філософської раціональності у розумінні П.Юркевича;У першому підрозділі “Суть i завдання філософії як “науки про дух” аналізується проблема науковості філософії та специфіки філософської раціональності у розумінні П.Юркевича, його інтерпретація основних завдань i функцій філософії та підходи до оцінки філософських систем ідеалізму i матеріалізму. У роботі показано, що своєрідність інтерпретації П.Юркевичем природи філософії визначена такими головними аспектами: 1) людиномірністю предмета філософії, його звязком з живими інтересами духу (особистого, національного, духу епохи); 2) розширеним уявленням про багатство i цільність людського духу, який є чимось більшим ніж свідомість або пізнавальна діяльність i, kpim актів розсудково-дискурсивного мислення, включає в себе різноманітний спектр переживань i вольових імпульсів; 3) намаганням узгодити сенс i призначення філософії з вимогами загальнолюдської свідомості, яка має релігійну спрямованість i повнота якої непоєднувана з точністю та логічною обгрунтованістю наукових висновків. П.Юркевич розглядає загальнолюдську свідомість як своєрідне синкретичне втілення найрізноманітніших форм духовної діяльності, що є спільною основою буденної свідомості, релігії, моралі, науки i філософії. У часи кризи філософії Юркевич передбачив подальші шляхи її розвитку, здійснив у своїй творчості варту уваги сучасних філософів спробу синтезу обєктивного i субєктивного, науково-теоретичного i ціннісно-світоглядного.Зазначено, що в історико-філософській науці існує необхідність вивчення впливу П.Юркевича на В.Соловйова з його ідеями “цільного знання” та універсального синтезу науки, релігії i філософії, а також співставлення філософії П.Юркевича та російської філософії всеєдності з найновішими холістичними тенденціями. Вчення П.Юркевича про роль серця у пізнанні може бути виражене у двох найважливіших тезах: 1) серце виражає i розуміє такі душевні стани, які в силу своєї духовності й життєвості недоступні для відстороненого знання розуму, тобто переживання світу багатше від знання про нього; 2) щоб стати діяльною силою духовного життя, знання повинно проникнути до серця й увійти в цілісний стан душі, отже процес пізнання включає в себе й відношення до пізнаваних явищ, що означає єдність гносеологічного й аксіологічного підходів в осмисленні дійсності.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ