Філософія творчості Шеллінга - Реферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ “ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ДВНЗ “КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА”Особлива цінність філософії історії Шеллінга полягає в наявності в ній великого гуманістичного потенціалу, який міг би значною мірою прислужитись як для подолання негативних наслідків технократизації суспільства зокрема, так і для інтеграції людства взагалі. З огляду на той факт, що філософія історії Шеллінга не ставала предметом спеціального дослідження, виникає потреба виокремити філософію історії з філософської системи мислителя, що у випадку саме з Шеллінгом становить особливу складність - з огляду на суттєву різницю поглядів мислителя на історію на ранньому та пізньому етапах творчості.Соціокультурні зміни були найважливішим поштовхом та підґрунтям звернення Шеллінгом до філософсько-історичної проблематики. Прогресистська концепція історії, яку створив Шеллінг на першому етапі творчості, репрезентувала ідеї соціального прогресу, які стали гаслом першого періоду Французької революції. Філософсько-історичні ідеї Шеллінга були віддзеркаленням тієї великої епохи, коли гуманітарні науки, а зокрема, історія, мовознавство, психологія, соціологія, нарешті, посіли чільне місце поряд з природничими науками. Шеллінг почав спробу філософського узагальнення досягнень природознавства свого часу у всіляких областях. Шеллінг задається питанням: як виникле в процесі розвитку природи субєктивне (несвідоме-духовне) стає обєктивним?Фрідріх-Вільгельм-Йозеф Шеллінг, який в університеті вивчав природознавство і перебував під впливом тогочасних наукових відкриттів (зокрема, дослідження електричних явищ), не прийняв концепції Фіхте, в якій об?єкту (природі) задавалось позірне, несправжнє буття. Перейнявши у Фіхте ідею тотожності суб?єкта і об?єкта, Шеллінг переносить центр ваги з суб?єкта на об?єкт. Вона - розум, який застиг у своєму бутті, має ступінчасту побудову (неживе, живе, людина), у творенні якої розум піднімався поступово від несвідомого життя до життя свідомого (в людині). Він стверджував, що природа має реальність, яка випливає із самої природи, вона є її власний продукт - із себе самого організоване і саме себе організуюче ціле". Шеллінг вперше в історії нової філософії спробував встановити і простежити ступені розвитку протилежностей у природі.Ф.Шеллінг не залишив певної школи, що могла б бути позначена його імям. Його система, що представляла інтеграцію трьох порівняно далеких один одному поглядів - субєктивного ідеалізму, обєктивного натуралізму і релігійної містики, - могла зберігати свою трохи насильницьку єдність тільки в кругозорі його розуму і у своєрідній формі його викладу. Головним продовжувачем центрального світогляду Шеллінга, а саме системи тотожності, у її ідеологічній формі, був Гегель, значна залежність якого від Шеллінга. навряд чи може бути заперечуюча. Значення філософії Шеллінга полягає в проведенні тієї думки, що в основі світу лежить живий ідейний процес, що має своє правдиве відбиття в людському пізнанні. У Шеллінга розумність (або ідейність) і реальність взаємно проникають один одного, внаслідок чого акт пізнання є природним виявленням цієї природної тотожності.

Зміст

Вступ

1. Культурно-історичні передумови формування філософсько-історичних поглядів Ф.В.Й.Шеллінга

2. Об?єктивний ідеалізм Ф.-В.-Й. Шеллінга

Висновки

Список використаної літератури