Філософія історії Ф.В.Й. Шеллінга - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукТа попри самостійність та самоцінність філософії історії, вона лишається такою сферою філософського знання, де завжди мала і матиме місце велика кількість невирішених проблем. З огляду на той факт, що філософія історії Шеллінга не ставала предметом спеціального дослідження, виникає потреба виокремити філософію історії з філософської системи мислителя, що у випадку саме з Шеллінгом становить особливу складність - з огляду на суттєву різницю поглядів мислителя на історію на ранньому та пізньому етапах творчості. В результаті аналізу та співставлення філософсько-історичних ідей раннього та пізнього Шеллінга, виявляється єдність філософсько-історичного вчення мислителя, яке містить в собі шерег конструктивних ідей, що можуть бути задіяні при розробці проблем сучасної філософії історії, як то субстанційність історії, аксіологічний аспект в дослідженні історії тощо. Метою дисертаційної роботи є систематичне дослідження філософсько-історичного вчення Шеллінга на основних етапах його розвитку: зясувати місце філософії історії Шеллінга як у системі трансцендентального ідеалізму (філософії тотожності), так і в філософії міфології й одкровення; проаналізувати основні ідеї ранньої та пізньої філософії історії Шеллінга, встановити їх співвідношення (єдність та відмінність). по-четверте, праці шеллінгознавців: В.Асмуса, К.Бакрадзе, Г.Бідермана, М.Булатова, М.Бура, Г.Віклайна, А.Гулиги, А.Дітріха, С.Дітцша, М.Желнова, В.Кале, В.Кузнєцова, П.Кучерова, Ю.Кушакова, В.Лазарева, Е.Ланге, Г.Малорні, І.Нарського, М.Овсяннікова, І.Панаєва, Г.-К.Рау, П.Рубена, М.Соботки, В.Соловйова, В.Ферстера, В.Шинкарука та ін. по-пяте, малочисельні дослідження філософсько-історичного вчення Шеллінга: В.Асмуса, М.Бура, І.Герьє, А.Гулиги, П.Денела, Р.Дж.Коллінгвуда, В.Кузнєцова, В.Лазарєва, І.Нарського, І.Панаєва, О.Фінгера, Г.Шпета та ін., в яких окреслено загальні контури філософсько-історичної проблематики філософії Шеллінга, визначено основний його внесок в розробку філософії історії, вичленено основний корпус понять, за допомогою якого німецький філософ розгортає своє філософсько-історичне вчення.У ході джерелознавчого дослідження було виявлено, що філософія історії Шеллінга не представлена конкретною програмною працею, яка б задавала структуру всього філософсько-історичного вчення мислителя та містила основний корпус філософсько-історичних ідей, а репрезентована рядом творів, які так чи інакше є дотичними до філософії історії. Гердера), творчість яких значною мірою вплинула як на Шеллінгову філософію історії зокрема, так і на історію філософії історії взагалі, а також твори І.Канта, Й.Фіхте, Г.Гегеля, аналіз яких уможливив більш повне відтворення філософії історїї в німецькій філософії Нового часу. Для того щоб визначити місце філософії історії в філософії Шеллінга, автор скористалась компаративним методом, який реалізувався через порівняльний аналіз філософії історії Шеллінга з філософіями історії Гердера, Канта, Фіхте з одного боку, і Гегеля - з іншого, що дозволило зясувати власний вклад Шеллінга в розробку філософсько-історичної проблематики. У другому розділі - “Філософія історії в творчості Ф.В.Й.Шеллінга” - розкриваються культурно-історичні умови й теоретичні витоки формування філософсько-історичного вчення Шеллінга, а також його місце на різних періодах творчості мислителя. У четвертому підрозділі - “Філософія історії у “філософії одкровення”” - розкривається сутність некласичного підходу Шеллінга до проблем філософії історії, а також визначається місце філософії історії стосовно філософії міфології й одкровення.В результаті проведеного дослідження були зроблені такі висновки: Шеллінг розробив цілісну концепцію філософії історії, яка базується на принципах трансцендентальної філософії. Мислячи в рамках традиції, що склалась на той час, Шеллінг привносить суттєві новаційні нюанси в трактування проблеми свободи. Ці відкриття виявились досить продуктивними, так, наприклад, шеллінгівське розуміння зла є своєрідним прообразом гайдеггерівського “ніщо”, оскільки зло в розумінні Шеллінга це не лише рушійна сила історії (подібна думка зустрічається вже в Канта) але й елемент небуття в існуванні людини. Варто зазначити, що вирішення питання співвідношення свободи і необхідності, Шеллінг не обмежує лише етичною сферою, в першу чергу він переносить це вирішення в царину історії. Хоча Шеллінг підготував ґрунт, на якому вибудувалось гегелівське вирішення проблеми свободи і необхідності з позицій історизму, втім їхні вчення мають також принципові розбіжності.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ