Розробка та обґрунтування методів наукового пізнання як головна мета філософів Нового часу. Формування нових філософських напрямків: емпіризму і раціоналізму. Розмаїття онтологiчних концепцiй ХVII-ХVIII ст., їх порівняльна характеристика та значення.
1. Раціоналізм і емпіризм філософії Нового часуФренсіс Бекон вважав, що істина знаходиться в самих речах і необхідно здійснювати її пошук у природі, світі. У праці «Міркування про метод» Декарт формулює чотири правила, які є сутністю його дедуктивного методу: - принцип очевидності, зрозумілості і виразності в судженнях і уявленнях про предмети. З них починається філософія Нового часу, вони формують принципи нової науки, науки, що ми маємо і сьогодні. їхні філософії, особливо філософія Декарта, завершили світоглядний переворот у суспільній свідомості, розпочатий в епоху Відродження, поставили в центр філософських досліджень проблему методу пізнання, започаткували два філософські напрямки Нового часу - емпіризм і раціоналізм. І якщо Локк може вважатися помірним емпіриком, що виражає позитивне ставлення до дослідних наук і установку на сумнів щодо спекулятивних систем, що неможливо емпірично перевірити, і логічно незрозумілих систем, то Гоббс, Берклі і Юм є послідовними, радикальними емпіриками, які вважають, що джерелом наших знань про природу можуть бути тільки відчуття. Вони, як і Декарт, вважали, що тільки розум може бути джерелом істини і тільки ясність і самоочевидність можуть бути критерієм істини, на противагу емпірикам, які вважають, що джерелом істини є досвід, а критерієм істини - спостережливість і емпірична спостережливість.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
