Філософія марксизму - Реферат

Марксизм, який виник у 50-х роках ХІХ століття, є радикальною соціально-політичною, економічною і філософською концепцією, що увібрала в себе досягнення в розвитку економіки, політики, соціології, науки і філософії того часу. До його складу, крім філософської складової, входять також теорія економічного розвитку суспільства - політична економія і теорія соціально-політичного розвитку - «науковий комунізм». Марксизм - ідеологічна течія, яка охоплює філософію, політичну економію і «теорію» революційного перетворення буржуазного суспільства в соціалістичне і комуністичне (т. з. науковий соціалізм). За словами самих основоположників філософії марксизму, а ними є Карл Маркс (1818-1883) і Фрідріх Енгельс (1820-1995), їхнє вчення є продуктом своєї епохи, відповіддю на ті соціально-економічні і політичні проблеми, що були поставлені в ході розвитку передових капіталістичних держав Європи і Північної Америки. Шлях до побудови такого суспільства Маркс вбачав у знищенні приватної власності, яку вважав основою експлуатації людини людиною (причиною «відчуження» людини).У перших творах «Нариси до критики політичної економії» та «Становище робітничого класу в Англії» (1844-1845) - правильно оцінює глибину і значення промислового перевороту в Англії, що зумовив повний переворот у громадянському суспільстві. Твори Фрідріха Енгельса відкрили Марксові політичну економію - ту сферу знання, що вважав необхідною для формування нового світогляду. Енгельс, філософи виходили з емпіричного факту: людина - істота свідома, вона діє тільки тоді, коли усвідомлює мету своєї діяльності і, отже, щоб змінити саму людину і суспільство, що є продуктом діяльності людей, необхідно змінити свідомість людини, ідеї, якими вона керується у своїй діяльності. Заслуга Маркса, на думку Енгельса, полягає в тому, що він по-іншому підійшов до цього питання, він поставив питання так: "А чому в суспільстві панують ті або інші ідеї, що виступають рушійною силою діяльності людей?" І коли питання було поставлено так, стало очевидно, що панування ідей, що впливають на свідомість, а, отже, і дії людей, обумовлені інтересами цих людей. Таким чином, Маркс доходить висновку, що не свідомість людей визначає їхнє буття, не в духовній сфері варто бачити причину суспільних змін, а, навпаки, суспільне буття визначає суспільну свідомість, і кінцеву причину суспільних перетворень варто шукати в економічній сфері життя суспільства, у способі виробництва.Марксистська філософія знаменує разом з тим і новий підхід до розуміння природи і людського пізнання. Енгельс не тільки констатує розвиток природи, але і формулює в "Діалектиці природи" закони, за якими відбувається цей розвиток, - закони діалектики. Але в Гегеля вони є законами розвитку абсолютного духу і потім навязуються природі, історії і людському пізнанню. А в марксистській філософії закони діалектики виводяться з історії природи і суспільства, історії людського пізнання. Закони діалектики разом з такими категоріями, як одиничне і загальне, причина і наслідок, зміст і форма і т. п., і принципами загального звязку і розвитку становлять науку діалектику, що Енгельс визначав як науку "про загальні закони руху і розвитку природи, людського суспільства і мислення".Попередні представники цієї течії - французькі матеріалісти і Фейербах - виходили з природи (матерії) і пояснювали людину (сферу культури) через природу. Маркс зробив спробу матеріалістичного тлумачення людини не як природної, а як практичної і, отже, культурно-історичної істоти. Маркс, услід за Феєрбахом, констатував відчуження людини в сучасному йому суспільстві, але це відчуження він трактував універсальніше, ніж творець антропологічногої філософії. Поняття "відчуження" сутності людини має сенс за умови визнання певної незмінної сутності, "істинної природи" людини, яка викривляється певним "неістинним" суспільством. Але якщо така усталена сутність не існує, то немає сенсу і поняття "відчуження": людина, сформована в будь-якому суспільстві, буде почувати себе відповідною відносинам цього суспільства.Філософія марксизму визначила конкретно-історичний етап суспільства як суспільну формацію, її основні елементи: спосіб виробництва, економічна база і надбудова. Вся історія людства з виникненням приватної власності, держави - стає історією боротьби соціальних станів, соціальних класів, де встановлюються ринкові відносини. Завоювавши політичну владу, робітничий клас використовує її для побудови справедливого, гуманного суспільства, де скасована експлуатація людини людиною, створені умови для дійсно справжнього людського життя.

Зміст

Вступ

1. Соціально-історичні, передумови виникнення філософії марксизму. Проблема відчуження

2. Філософія марксизму і матеріалістичне розуміння історії

3. Концепція матеріалістичної діалектики

4. Проблема відчуження і шляхи його подолання в філософії марксизму

Висновок

Список використаної літератури