Філософія екології про глобальні перспективи людства - Курсовая работа

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Курсова робота з філософії науки на тему: «Філософія екології про глобальні перспективи людства» Виконала студентка VI курсу 62 групиЛюдство кожен день пишається новими відкриттями, які вона зробила, науково-технічними досягненнями, пишається своєю величчю та силою. Людина розуміє, що саме вона завдала величезних збитків природі, знищує біосферу своїм нерозумним використанням потужних сил, отриманих завдяки розвитку науки і техніки. Люди все більше усвідомлюють гостроту ситуації та починають розуміти, що криза, наслідки якої будуть згубними для життя на Землі, стає все більш реальною. Все більше люди звертають увагу на такі екологічні проблеми як зміна клімату, кислотні дощі, забруднення океанів, річок, прісноводних водойм, виснаження озонового шару, загибель тропічних лісів, відчуження величезних територій в результаті промислових аварій. Некомпетентність, байдужість та навіть дурість людства вже призвели до трагедії на Чорнобильській АЕС, наслідки якої ми будемо бачити і відчувати ще десятки років, забруднення Байкалу, вмирання Волги, утворення пустель, епідемічні хвороби тварин і людини… Цей список можна продовжувати ще довго.Філософія, у своєму зародженні, мислилася не як просте зібрання істини, а як прагнення до істини, як такий ідеальний настрій душі і розуму людини, яка здатна привести до гармонійної рівноваги як внутрішньо психологічне життя людини, так і його складні взаємини зі світом. Якщо допустити трохи метафоричної вольності, то філософія в цьому плані уособлює собою як би колективний вираз віри людини в сенс свого буття, в існування істини світу і одночасно у своє високе призначення, що виражається в прагненні до істини, до осмисленої і цілеспрямованої діяльності. Саме вона створила той інтелектуальний настрій і стиль мислення, який ніби зафіксував особливість становища людини в світі і тому його відповідальність перед собою і перед світом [21]. «Екологія» має спільний корінь зі словом «економіка», та походить, як зазначає Паскаль Акот «за індоєвропейською теорією, від слова weik, що означає соціальну єдність, на рівень вищу за родинний дім. Екологія - це наука про взаємовідносини живих істот між собою та з неорганічною природою, що їх оточує, про звязки в системах, яким підпорядковане існування організмів, про структуру і функціонування цих систем.Величезне значення у вирішенні подібних завдань надавав ролі філософії російський український філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму, основоположник вчення про живу речовину, В.І. Вернадський. Зовсім по-новому підійшов і розвинув поняття "біосфера". До поняття "біосфера" (від грецького bios - життя і sphairo - сфера, куля) близько підійшов видатний французький біолог Жан-Батіст Ламарк (1802). Він виділив біосферу як окрему оболонку Землі, охоплену життям, яка включає частини атмосфери, гідросфери й літосфери [27]. Ноосфера - це етап розвитку біосфери, на якому людина, свідомо використовуючи свої знання, буде підтримувати існування біосфери та сприяти її розвитку [30].Екофілософія - порівняно нова сфера філософського знання, викликана до життя рядом обєктивних умов. Існує три групи причин виникнення екофілософії: 1) Перша група причин виникнення екофілософії - розвиток природничо-наукового знання на планеті Земля. 2) Друга група причин що прискорила становлення екофілософії, - загострення кризових явищ у середовищі проживання - у природних процесах у звязку із обурюваним впливом господарської діяльності людей на всі природні процеси, що відбуваються в атмосфері, гідросфері і на землі. 3) До третьої групи причин відносяться проблеми майбутнього землі, - це теоретичні розробки, незалежних експертів, які зібралися під егідою Римського клубу, як і розробки вчених, які працюють по глобальному моделюванню [10]. Центральною категорією екофілософії є категорія життя, яка розуміється досить широко, як космічне явище, куди входять біологічні, психологічні, духовні і душевні характеристик, інтуїція, завдяки чому знімається різниця між світом людини і світом природи.Взаємозвязок суспільства з природою безперервний і відбувається на кожному етапі існування людства. Люди уже вступають у взаємозвязок з природою, коли вони живуть, діють, забезпечують собі умови існування, перетворюють і вдосконалюють своє життя. Як природа безперервно і постійно впливає на суспільство, так і суспільство безперервно і постійно впливає на природу. Ця взаємна спрямованість носить обєктивний характер, без безперервного і живого взаємозвязку з природою людство просто не може існувати. На противагу природі, що намагається допомагати людству, суспільство ж впливає на природу, в першу чергу на сьогоднішній день, відходами своєї виробничої та іншої діяльності.Сьогодні філософія посідає особливе місце не тільки в системі наук, а й у суспільстві загалом. Питання єдності природи і людини відноситься до так названих «вічних питань», які піднімаються в кожному поколінні та в кожному су

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ВЗАЄМОЗВЯЗОК ФІЛОСОФІЇ ТА ЕКОЛОГІЇ. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА ПРИНЦИПИ ЕКОФІЛОСОФІЇ ЯК НОВОЇ СФЕРИ ФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ

1.1 Пошук гармонії як причина взаємозвязку філософії та екології

1.2 Вчення Вернадського у системі взаємодії людини і природи, філософії та екології

1.3 Екофілософія як сфера філософського знання

РОЗДІЛ 2. ГЛОБАЛЬНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЛЮДСТА У ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ФІЛОСОФІЇ ЕКОЛОГІЇ

2.1 Згубний вплив суспільства на природу

2.2 Значення філософії у вирішенні екологічних проблем та визначення глобальних перспектив людства

2.3 Перебудова оточуючого середовища науковою людською думкою

2.4 Принцип моралі та етики у новій екологічній філософії

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ