Філологічна термінологія М.П. Драгоманова в системі української наукової термінології кінця XIX – початку XX ст. - Автореферат

Інститут мовознавства ім.Роботу виконано на кафедрі української мови Сімферопольського державного університету Міністерства освіти України. Захист відбудеться “23 ”березня 1999 р. о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Інституті мовознавства ім. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. Аналіз метамови вченого здійснюється із врахуванням лексичної та морфологічної динаміки української літературної мови у другій половині XIX ст. С помощью описательного, как основного, а также методов количественного и синхронного срезов, приемов лингвистического наблюдения, лексикологического сопоставления, историко-языкового обобщения, гиперо-гипонимического моделирования в диссертации представлены тематические группы около 1000 исследуемых терминов и номенклатур.Особистісний аспект вивчення мови набув поширення у 80-90-х роках XX століття, оскільки не можна уявити шляхи розвитку української літературної мови без практичної мовної діяльності її провідних видатних носіїв, учасників культуротворчого процесу, у роботі яких поєднуються загальномовні тенденції та індивідуально-авторська мовна поведінка. Драгоманова, який багато зробив для розвитку історичної, суспільствознавчої, правової та філологічної термінології у період 70-90-х років XIX ст., коли йшлося про створення загальнонаціональної наукової мови, про вироблення власне української термінології. Драгоманова з погляду його індивідуального внеску у розвиток нової української літературної мови активізувалась у 90-х роках XX ст. під впливом екстралінгвістичних причин, повязаних з утвердженням української мови як державної, посиленням інтересу до національномовних надбань. Драгоманова ще не вивчалася з погляду системності лексико-семантичних звязків: Немає в україністиці й повного уявлення про типи й характер термінолексем і номенклатур його літературознавчої, фольклористичної і мовознавчої термінології із врахуванням поглядів науковця-публіциста. В українській філології ще не висвітлена проблема становлення літературознавчої та фольклористичної термінології, що повязана із формуванням нової української літературної мови у першій половині XIX ст.; а також недостатньо охоплено період формування її як лексико-семантичної системи в другій половині XIX ст.Так, у групі “терміни для називання літератури як мистецтва слова” відзначається активність гіпероніма література поряд із гіпонімами белетристика й письменство, що вже в середині XIX ст. витісняли термін словесність. Підкреслюється, що найчастіше термін література є компонентом номенклатур (близько 40) на зразок українська література, всеруська література, австро-угро-уніятсько-бурсацько-руська література, світська література. Тематична група “терміни для називання діячів літератури” обєднує 109 найменувань, гіперонімом яких є літературний діяч: “… аж у 1860-63 р. У тематичній групі “терміни редакційно-видавничої справи” обєднано кілька підгруп: а) “періодичне видання” (гіперонім періодичне видання та члени гіпонімічного ряду: преса періодична, орган печати, печать, часопис і часопись, журнал, газета, тижневик тощо); б) “цензура” (цензура російсько-патріотична, цензура редактора, бесцензурна газета тощо); в) “особи, що займаються видавничою справою” (тематичні гнізда із гіперонімом публіцист (сотрудник журналу, репортер, дописач та ін.) та видавець / видаватель (редактор, соредактор, коректор); г) “одиниця матеріалу в друкованому органі” (гіперонім стаття, що конкретизується у сполученні із літературознавчою і суспільно-політичною лексикою: стаття публіцистична, стаття віршована, стаття українофільська, стаття програмова; а також терміни допис / допись, рецензія, замітка тощо; ґ) “літературно-публіцистичний твір, надрукований у періодичному виданні”, що обєднує терміни маніфест, хроніка, фейлетон; д) “примірник видання”: том, випуск, екземпляр, нумер, число; е) ”книжкова продукція”: видання, книга, брошура, збір, антологія; є) “рукопис”: рукопис / рукопись, манускрипт, чернетка. Тематична група “терміни для називання різновидів творів усної народної творчості” є найбільшою в цьому термінолоігчному розряді й обєднує кілька підгруп: а) “джерела дослідження усної народної творчості”: етнографічний матеріал, фольклорний матеріал, фольклор, образець; б) “родо-видові різновиди творів усної народної творчості”, де функціонують тематичні гнізда “твори розповідного епічного жанру усної народної творчості” (казково-фольклорна література, казка народна, казка українська, новела народна, приказка), “ліро-епічні жанри усної народної творчості” (дума історична, народна билина), “ліричні жанир усної народної творчості” (пісні галицькі, пісні віку княжеського і дружинного, пісня народна; щедрівка, гаївка).Драгоманова” зібрано лексеми, що переважно описані в дисертаційному дослідженні.

2. Основний зміст роботи