Будова, форма та функції кісток скелета людини. З’єднання та розвиток кісток хребта, онтогенез хребетного стовпа. Ребра та їх з’єднання з хребетним стовпом і грудиною. Будова скелета верхньої та нижньої кінцівки. Вікові та статеві особливості таза.
До неї належать також гістологія (наука про тканини), цитологія (наука про клітину), ембріологія (наука про розвиток зародка), паталогічна анатомія (наука про будову організму, зміненого під впливом різних захворювань). Завдання анатомії як науки полягає у системному підході до опису форми, будови і положення (топографії) частин та органів тіла в єдності з виконуваними функціями з урахуванням вікових, статевих та індивідуальних особливостей людини. порівняльну анатомію (вивчає подібності та відмінності будови органів тварин та людини, досліджує особливості будови тіла тварин на різних етапах еволюції, що допомагає зясувати історичний розвиток організму людини філогенез). Анатомію людини розглядають як складову частину антропології (від грецьк. anthropos - людина) - науки про походження та розвиток людини, утворення людських рас та про варіанти будови людини. Анатомія людини тісно повязана з цілою низкою інших морфологічних дисциплін, зокрема з цитологією (від грецьк. cytos - клітина) - наукою, яка вивчає будову, функціонування та розвиток клітин.Опорно-руховий апарат людини включає скелет і скелетні посмуговані мязи. В процесі розвитку (філогенез, онтогенез) опорно-руховий апарат зазнає суттєвих змін. Скелет складається з кісток, одні зєднуються між собою рухомо за допомогою суглобів, інші (таз, череп) - нерухомо (синостози). Як динамічна, так і статична робота опорно-рухового апарата можлива завдяки роботі його активної частини - скелетних мязів, які своїми сухожилками приєднуються до кісток і під впливом нервів і тих імпульсів, що надходять до них від рухових нервових центрів спинного й головного мозку, скорочуються. Про зміну функціонального стану мязів постійно інформують нервові центри і пропріорецептори, а також рецептори сухожилків, суглобів, внаслідок чого вони пристосовують діяльність опорно-рухового апарата до умов зовнішнього середовища та змін функціонального стану цих органів.До першої відносять кістки та їх сполучення, до другої - мязи. До його складу входить 203-206кісток, з яких 164-166 парних і 36-40 непарних. Наприклад, захисні функції виконують: череп, у якому міститься головний мозок; хребетний стовп, у каналі якого лежить спинний мозок; грудна клітка, утворена грудиною, ребрами й грудним відділом хребта, захищає легені, серце, аорту, нижню порожнисту вену, стравохід та інші органи. Біологічні функції: бере участь в обміні речовин, особливо мінеральних; кровотворна - еритроцити, тромбоцити та гранулоцити утворюються в червоному кістковому мозку, який міститься в кістках. Нерви проникають у кістку разом із судинами, супроводжуючи їх у гаверсових каналах і в кісткомозгових порожнинах, закінчуючись у тканині кісткового мозку і на стінках судин.Кожен з хребців, складових хребетний стовп, має всередині наскрізне хребетна отвір (рис. Крім потовщення хребців, необхідний ступінь міцності і пружності хребту забезпечують кілька його вигинів, що лежать в сагітальній площині. Чотири різноспрямованих вигину, що чергуються в хребті, розташовані парами: вигину, зверненого вперед (лордоз), відповідає вигин, звернений назад (кіфоз). Всього в хребетному стовпі 32-34 хребця, розділених міжхребцевими дисками і кілька різняться своїм пристроєм. У будові окремого хребця виділяють тіло хребця і дугу хребця, яка замикає хребетна отвір.Рухи відбуваються одночасно в правому і лівому суглобах. Суглоб виконує функцію обертання голови, його вісь розташована вертикально і збігається з віссю зуба. Між хребцями лежать міжхребцеві диски, утворені з волокнистого хряша. Передня звязка поздовжня тягнеться по передній поверхні тіл хребців від переднього горбка І шийного хребця до крижової кістки. Задня звязка поздовжня розташовується у хребетному каналі по задній поверхні тіл хребців від II шийного хребця до крижової кістки.В онтогенезі розвиток скелета починається з хорди, навколо якої скупчується мезодерма, що закладається метамерно. В процесі розвитку людини хорда зникає, її залишки можна знайти лише в центрі міжхребцевих дисків у вигляді драглистого ядра. Протягом першого року життя дитини відбувається зєднання ядер окостеніння дуги, на третьому році, а то й пізніше дуга зєднується з тілом хребця. У звязку з тим, що у дітей міжхребцеві диски значно товщі, ніж у дорослих, хребет у них гнучкіший, еластичніший, але не такий міцний і не може довго тримати масу тіла. У людей похилого віку уповільнюються процеси асиміляції, зменшується кількість пластинок у губчастій речовині кісток, збільшуються комірки між пластинками, відбувається остеопороз хребців, у звязку з чим зменшується висота їхніх тіл.Грудина, або грудна кістка (sternum), - це плоска видовжена кістка, яка складається з трьох частин: рукоятка, тіло та мечоподібний відросток. Рукоятка - верхня розширена частина грудини, на верхньому краї якої є яремна вирізка, по боках від неї - ключичні вирізки, до яких приєднуються ключиці, а нижче їх - вирізки для зчленування ребер.Тіло ребра має зовнішню та внутрішню поверхні, а також верхній та нижній краї.
План
План
Вступ
1. Філогенез скелета людини
2. Будова, форма та функції кісток
3. Будова хребта
3.1 Зєднання та розвиток кісток хребта
3.2 Онтогенез хребетного стовпа
3.3 Будова та зєднання кісток грудної клітки
3.3.1 Ребра (costae) та їх зєднання з хребетним стовпом і грудиною
3.3.2 Форма й онтогенез грудної клітки
4. Скелет верхньої кінцівки
4.1 Грудний пояс (пояс верхньої кінцівки)
4.2 Вільна частина верхньої кінцівки
5. Скелет нижньої кінцівки
5.1 Вікові та статеві особливості таза
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
