Культурологічне та філософсько-антропологічне осмислення екзистенційного виміру історії ХХ ст. на основі аналізу фільму Етторе Сколи "Бал". Визначення алюзійності як художнього принципу "Балу", зверненого насамперед до уявлень і вражень про ті часи.
ФІЛЬМ «БАЛ» ЯК АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ПІДРУЧНИК ІСТОРІЇ ХХ СТОЛІТТЯАльтернативність, про яку йде мова, не в тому, що подається інший, ніж зазвичай зміст, а у способі говоріння і у новому змісті, що виростає з цього способу: історія людини в її повсякденному перебігу життя з радісними і сумними переживаннями, жестами, рухами, залученістю до суспільних подій і відстороненістю від них. У фільмі Сколи окремі інтермедії та музично-танцювальні номери, в яких використані різні соціально-кінематографічні міфи, свідчать про різні періоди в європейській історії упродовж майже пятидесяти років: від 1934 до 1983 р. Жодної репліки у фільмі немає (що не завадило його висунути на премію «Оскар» в номінації «Краща картина іноземною мовою»). У фільмі шість епізодів з минулого, які прийнято позначати так: 1936 - перемога «Народного фронту», 1940 - війна, 1944 - окупація і звільнення, 1946 - колоніальні війни 1950-х рр., Jazz de Paris, 1956 - батьки і діти, 1968 - Сорбонна на барикадах. Але інтонаційна історія ХХ ст. явлена досить виразно, що надає історичному та культурологічному сприйманню той вимір, що не передається розмовно у слові, але вводить у специфічний стан вольової та ритмічної напруги. Так, у пролозі фільму задана програма: давай відкриємо радості, що застаріли, згадаємо історію у ритмі музики, протанцюємо події нашого життя, повернемось у своє життя з мандрів загальної історії.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
