Фігури експресивного синтаксису в сучасній публіцистичній літературі - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукПроникнення фігур експресивного синтаксису в українське писемне мовлення зумовлене граматичним ладом української мови, основу якого становить розмовне мовлення, що характеризується внутрішньою членованістю цілісних смислових єдностей. Членованість публіцистичного мовлення визначається функціонуванням традиційних і новітніх фігур експресивного синтаксису, з-поміж яких найпомітнішими явищами є парцеляція, приєднування та сегментація. Загальна проблема експресивного синтаксису й членованих конструкцій постає у звязку з працями Ш.Баллі, В.Виноградова, О.Єфремова, С.Крючкова, В.Матезіуса, О.Пєшковського, С.Смеречинського О.Шахматова, Л.Щерби; спеціальні дослідження названих структур міститься у працях В.Бєлошапкової, Н.Валгіної, Ю.Ванникова, А.Загнітка, О.Іванчикової, Л.Конюхової, А.Сковородникова, Н.Шведової та інших. Актуальність наукового дослідження визначається необхідністю створення викінченого реєстру конструкцій експресивного синтаксису публіцистичного мовлення, визначення критеріїв структурно-семантичної й функціонально-смислової класифікації означених явищ та співмірності величин, що стоять поза формальною структурою базового речення, витворюючи з ним семантико-синтаксичну цілісність; поглибленого дослідження вимагає і проблема висвітлення специфіки функціонування фігур експресивного синтаксису в текстах газетно-інформаційних публікацій, що найбільше зазнають упливу розмовного мовлення й тому вважаються осередком будь-яких синтаксичних інновацій. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в дисертації вперше в українському мовознавстві комплексно проаналізовано функціонування різних фігур експресивного синтаксису в публіцистичних текстах; зроблено спробу змоделювати викінчений реєстр членованих конструкцій та зясувати їх статус у мові; визначено функціонально-семантичну специфіку досліджуваних одиниць у текстах сучасної публіцистики; опрацьовано критерії розмежування парцельованих, сегментованих та приєднувальних структур, встановлено текстотвірний потенціал лексичного повтору, вставних і вставлених одиниць як засобів експресивізації в публіцистичних текстах із зясуванням їхньої співмірності з членованими конструкціями.У першому розділі “Статус конструкцій експресивного синтаксису в системі синтаксичних одиниць” викладено теоретичні засади досліджуваної проблеми, визначено рівень її вивченості в сучасному мовознавстві, простежено еволюцію поглядів на експресивні конструкції, виокремлено диференційні ознаки публіцистичного стилю у системі функціональних стилів, описано традиційні фігури стилістичного синтаксису. Термін “експресивний синтаксис”, одиницями якого вважаються розчленовані структури, тобто спеціально вичленувані з одного речення два й більше нарізно оформлених висловлення, що є не відхиленням або граматичною помилкою, а цілком мовновживаними змінами у граматичній будові речення, зявився лише в 60-ті роки ХХ ст. До самого терміна й процесу сегментації існують два підходи: широкий, коли будь-яке розчленоване на окремі інтонаційно-смислові відрізки, сегменти, висловлення називається сегментованим; і вузький підхід, коли термін “сегментація” співвідноситься з конструкціями, що ґрунтуються на кореляції субстантивної форми вираження того чи іншого поняття, з одного боку, і його займенникового вираження, з іншого, тобто, у вузькому розумінні йдеться про так званий “називний теми”. Парцеляція як засіб внутрішньо-реченнєвої актуалізації є доволі поширеним явищем сучасної української мови й своїми витоками сягає теорії актуального членування речення, запропонованої в 20-30-ті роки ХХ ст. чеським лінгвістом В.Матезіусом, який на синтаксичному рівні членування речення виокремив тему й рему. У цій частині дослідження робимо спроба визначити сутність опозиції тотожності/диференційності описуваних структур, що є способом розриву синтаксичних звязків у реченні; аналізуються ці структури з огляду на те, як вони творять експресивний зміст, наприклад, у реченні Ще молода я мріяла створювати одяг, як оті квіти.Аналіз фігур експресивного синтаксису сучасної публіцистики з огляду на їхню формально-граматичну структуру, семантику й прагматику; зясування специфіки функціонування конструкцій, що є наслідком інтонаційно-смислового розчленування передаваної вербальними засобами інформації; опис типології структур, що забезпечують експресивізацію публіцистичного мовлення, уможливили ряд висновків та узагальнень: 1. Інвентар експресивних синтаксичних конструкцій публіцистичного мовлення визначений спільністю їхньої прагматики, в основі якої лежить здатність до експресивізації тексту, коли під експресивністю розуміється комплексна граматична категорія, що репрезентується субкатегоріями емоційності, оцінності, інтенсивності, образності й модальності, інтегрованих у свідомості мовця як один складний факт і здатних сприйматися як змістова цілісність.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ