Евристична бесіда як метод розвитку пізнавальної активності молодших школярів - Дипломная работа

Міністерство освіти і науки України Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка Кафедра педагогіки і методики початкового навчання ДИПЛОМНА РОБОТА «Евристична бесіда як метод розвитку пізнавальної активності молодших школярів» Виконала студентка 31 групи факультету підготовки вчителів початкових класів Павлусь Руслана Євгенівна Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Вихрущ Віра Олександрівна Тернопіль - 2009 Зміст Вступ Розділ І. Метод бесіди у структурі розвитку пізнавальної активності молодших школярів: теоретичні основи проблеми 1.1 Історіографія проблеми дослідження 1.2 Сутність, зміст і види бесіди як методу навчання 1.3 Дидактичні умови оптимального використання методу бесіди як фактору активізації діяльності учнів початкової школи Розділ ІІ. Використання методу бесіди у процесі формування пізнавальної активності учнів початкових класів 2.1 Практика розв’язання досліджуваної проблеми у масовій початковій школі 2.2 Бесіда як засіб розвитку пізнавальної активності учнів у передовому педагогічному досвіді 2.3 Результативність експериментального дослідження Висновки Список використаних джерел Додатки Вступ Актуальність проблеми дослідження. У педагогічній науці сьогодні триває пошук нових ефективних шляхів удосконалення навчального процесу. Підвищення якості навчання школярів реалізується за допомогою розробки і впровадження нових педагогічних технологій і методик, а також удосконалення вже існуючих. Для цього необхідно формувати здатність особистості творчо, нешаблонно мислити, самостійно поповнювати свої знання, бо прогрес залежить у великій мірі від інтелектуального потенціалу суспільства, освіти і науки. З падінням активності занепадає й процес мислення і творчої фантазії» [8, 2]. До ключових проблем педагогіки, які вимагають постійного творчого аналізу та експериментальних перевірок, відноситься і проблема формування пізнавальної активності особистості школяра, тому що «тут, як у фокусі, - відзначає І. Харламов, - тісно переплітаються ті соціальні, психологічні і педагогічні вимоги, які предявляються до формування особистості» [60, 14]. Таким чином, „виховання пізнавальної активності в шкільний період життя людини є основою підготовки молодого покоління до продуктивної професійної діяльності, яка сприяє науково-технічному прогресу суспільства, його соціально-економічному розвитку” [6, 8], тому що „активну особистість відзначає вміння ставити і розвязувати нові проблеми, ініціатива, оригінальність мислення, протидія консерватизму, шаблону, здатність до критичного аналізу умов, фактів, підходів тощо” [19, 18]. Одне із важливих завдань початкового навчання - розвиток самостійності особистості, підвищення рівня її творчого потенціалу - вирішується шляхом „формування пізнавальної активності, котра, з одного боку, знаходить конкретне виявлення в самостійній діяльності субєкта, а з другого, - активність, що стимулюється пізнавальними інтересами, визначає характер його самостійності” [23, 157]. Пізнавальна активність школяра є важливою умовою вдосконалення і одночасно показником ефективності навчально-виховного процесу в початковій школі, оскільки: а) стимулює розвиток особистості [62]; б) забезпечує сприятливий мікроклімат учня в сімї [6]; в) спонукає вчителів, вихователів до самоосвіти, пошуків шляхів досягнення високих результатів навчання (відбір змісту освіти, розробка технологій навчання і виховання та ін.) [40]. Метод евристичної бесіди, випробуваний тисячоліттями, не втрачає своєї актуальності і сьогодні, оскільки „орієнтація на здобуття учнем результатів власним розумом і власними зусиллями (хай і поставлених вчителем і за його активної допомоги) завжди є ефективнішим, аніж пасивне засвоєння знань та їх відтворення без глибокого усвідомлення суті” [26,58]. У розвязанні питань формування активності - витоки багатьох інших питань: виховання потреб у знаннях; навчання школярів умінням навчатися, мислити; розвиток пізнавальних інтересів, самостійності, творчості; забезпечення глибини і міцності знань; визначення рівнів розумового розвитку учнів та ін. Цінні думки стосовно використання методів активізації пізнавальної діяльності учнів знаходимо у прогресивних педагогів минулого: Я. Коменського, Ж. Руссо, К. Гельвеція, Й. Песталоцці, А. Дістервега та ін. Значний внесок у обґрунтування питань активізації зробив К.Ушинський та його послідовники. У працях педагогів, психологів і методистів знайшли глибоке обґрунтування проблеми сутності активності особистості, психологічних механізмів активності, питання активізації шляхом удосконалення методів, форм навчання; організації самостійної роботи як засобу активізації та ін. Проте недостатньо в наукових працях висвітлено питання формування активності молодших школярів у різних видах їх навчально-пізнавальної діяльності. Аналіз педагогічного досвіду початкової школи свідчить про те, що проблема використання евристичної бесіди як методу розвитку пізнавальної активності ще не стала для переважної більшості учителів пре