Еволюція вокального циклу та закономірності циклоутворення (на прикладі творів Р. Шумана, Х. Вольфа, А. Шенберга) - Автореферат

На сьогодні накопичений дослідниками матеріал з проблем вокальної музики дозволяє розглянути еволюцію вокального циклу та закономірностей циклоутворення. Розглядаючи цикл як певну низку гіперкомунікативних подій, полілог між частинами і цілим, слід мати на увазі, що художня циклізация здійснюється в «термінах мови» певного виду мистецтва, у даному випадку - музики. Його камерна природа зумовлює комунікативний центр - постаті виконавців - вокаліста й концертмейстера. Категорії камерності й циклічності визначають сутність виконавської інтерпретації вокальних циклів. · розробити дефініцію поняття «вокальний цикл», яке базується на основі закономірностей циклоутворення у вокальній музиці;У Розділі 1 «Вокальний цикл - аспекти жанро-і формоутворення» на основі вивченої літератури визначено власний підхід до вокального циклу й закономірностей циклоутворення. У підрозділі введено поняття «музично-поетична строфа», що виступає не лише як смисловий еквівалент інструментального періоду, але і як одиниця виміру у вокальній композиції: музично-поетична строфа - структурно-синтаксична побудова, що характеризується єдністю емоційно-змістовного стану, сукупно зумовленого музикою й словом при пріоритеті першої над другим або другого над першою. Горелік) досліджень розглянуто «цикл» і похідне від нього - «циклічність» - як універсальні принципи буття будь-яких процесів природи та людської діяльності, у тому числі й у сфері мистецтва. Загальні закономірності циклоутворення як універсальної властивості будь-яких процесів, у тому числі й у музиці, базуються на таких принципах, як певна міра завершеності («відмежованості») складових і циклу взагалі; повторюваність чи можливість повторюваності подій; принцип руху по колу чи спіралі від первісної ідеї до часткового або повного її розкриття в циклі. Загальні й специфічні закономірності вокального циклу результуються у запропонованій в підрозділі оригінальній дефініції: вокальний цикл - це сюжетоподібна музично-поетична композиція, тип якої залежить від характеру звязку з поетичним субєктом і реалізується у створеному ним художньо-текстовому просторі-часі, що охоплює всі ознаки циклоутворення - від архетипів буттєвої циклізації до специфічних музичних засобів її втілення у «термінах мови» музики.У Висновках підсумовано основні результати дослідження, що стосуються історичних і теоретичних проблем еволюції вокального циклу австро-німецької композиторської школи, засад його виконавської інтерпретації. Специфіка проявів речитативності, декламаційності та оповідальності у вокальних циклах, що аналізуються в дисертаційному дослідженні, розкривається на рівні жанрово-стильових комплексів конкретних творів. Поняття «вокальний цикл» у дослідженні виведено дедуктивно - від архетипів буттєвої циклізації, через циклізацію в мистецтві (музиці) до конкретної циклічної форми - циклу пісень у супроводі фортепіано. Запропоноване поняття «художньо-концептуальний простір-час вокального циклу» відображає як загальні властивості циклічності, так і її специфіку на рівні синтезу музики і слова, де взаємодіють обидві «циклічності» - музична й поетична (словесна). Запропоноване в дисертації оригінальне визначення вокального циклу охоплює ієрархію ознак циклічності.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Висновках підсумовано основні результати дослідження, що стосуються історичних і теоретичних проблем еволюції вокального циклу австро-німецької композиторської школи, засад його виконавської інтерпретації.

Специфіка проявів речитативності, декламаційності та оповідальності у вокальних циклах, що аналізуються в дисертаційному дослідженні, розкривається на рівні жанрово-стильових комплексів конкретних творів. У класичному варіанті (пісенний цикл) декламаційність й речитативність опосередковуються кантиленністю, що притаманна вокальному інтонуванню, а також пісенністю як власне музичною жанровою ознакою. Натомість оповідальність як прояв епічності, драматургічної сюжетності виступає під знаком лірики і камерності - головних родових ознак циклоутворення у вокально-пісенному жанрі.

З урахуванням генези Lied і повязаного з нею принципу строфічності запропоновано поняття «музично-поетична строфа». При загальній тенденції до синтезу музики і слова в одних творах провідною є словесна деталізація, у інших - музичне узагальнення.

Поняття «вокальний цикл» у дослідженні виведено дедуктивно - від архетипів буттєвої циклізації, через циклізацію в мистецтві (музиці) до конкретної циклічної форми - циклу пісень у супроводі фортепіано. Запропоноване поняття «художньо-концептуальний простір-час вокального циклу» відображає як загальні властивості циклічності, так і її специфіку на рівні синтезу музики і слова, де взаємодіють обидві «циклічності» - музична й поетична (словесна).

Запропоноване в дисертації оригінальне визначення вокального циклу охоплює ієрархію ознак циклічності. Багатошаровість і вірогіднісна множинність вокально-циклічних концепцій роблять особливо значущою роль виконавців-інтерпретаторів, покликаних створювати на їх основі власну емоційну програму, спрямовану через акт виконання від композитора до слухача.

Магістральні тенденції еволюції австро-німецького вокально-фортепіанного циклу другої половини XIX - початку XX століття із збереженням відносної «чистоти» жанру були зосереджені у творчості пізнього Р. Шумана, Х. Вольфа й раннього А. Шенберга. В їх вокальних циклах зростає роль декламації і мовленнєвих інтонацій (Р. Шуман, Х. Вольф), освоюються нові інтонаційні ідеї музики «третього пласта» (А. Шенберг).

В результаті аналізу трьох вокальних циклів з позицій виконавської інтерпретації встановлено, що: · цикл Р. Шумана «Вірші королеви Марії Стюарт» за жанровими ознаками тяжіє до сцен-монологів оперного типу при збереженні поділу на частини-номери (шлях до моноопери);

· в циклі Х. Вольфа «Чотири пісні Міньйон з „Вільгельма Мейстера“ Й. Гете» провідним є принцип durchkomponiertes Lied, який призвів до взаємообміну функцій музики і слова (поезія - узагальнює, музика - деталізує), внаслідок чого цикл перетворюється на своєрідний цикл мікроциклів;

· в «Brettl-Lieder» А. Шенберга на основі естетизації нових типів побутово-розважальних жанрів відтворюється принцип «вінка-попурі»; композитор йде від пріоритету музики над словом, а типові кабаретні сюжети складають єкстрамузичний фон циклу; в архітектоніці відчутний звязок з традиціями австро-німецької композиторської школи - не тільки Ф. Шуберта і Р. Шумана, але й з більш глибокими, що йдуть від «Чарівної флейти» В.А. Моцарта.

Отже, типовою («класичною») моделлю вокального циклу є багаточастинний цикл-«моноліт», системно організований на основі діалектичної єдності частин між собою і цілим. Ця модель, яка є надбанням саме австро-німецької школи, слугувала точкою відліку для подальших стильових модифікаціях жанру, що доводить її непересічне значення для світового вокального мистецтва.

1. Говорухина Н. О. Вокальный цикл как историко-стилевой феномен (аспекты эволюции) / Н. О. Говорухина // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка: зб. наук. пр. [заг. ред. В. Л. Філіппова] / Луганський держ. ін-т культ. і мистецтв. - Луганськ, 2007. - Вип. 8. - С. 65-75.

2. Говорухина Н. О. «Brettl-Lieder» А. Шенберга как цикл-попурри (на пути к «трагическому кабаре» «Лунного Пьеро») / Н. О. Говорухина // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка: зб. наук. пр. [заг. ред. В. Л. Філіппова] / Луганський держ. ін-т культ. і мистецтв. - Луганськ, 2008. - Вип. 9. - С. 124-144.

3. Говорухина Н. О. Жанрова стилістика як основа вокально-виконавської практики / Н. О. Говорухіна // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: зб. наук. пр. [ред. та упоряд. І. В. Цурканенко] / Харк. держ. ун-т мистецтв ім. І. П. Котляревського. - Х., 2007. - Вип.19. - С. 76-87.

4. Говорухина Н. О. Взаимодействие музыки и слова как основы формообразования в камерно-вокальном жанре / Н. О. Говорухина // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: зб. наук. пр. [ред. та упоряд. Л В. Шаповалова] / Харк. держ. ун-т мистецтв ім. І. П. Котляревського. - Х., 2007. - Вип. 20: Мистецтво: «Від існуючого до виникаючого». - С. 56-68.

Размещено на .ru