Еволюція української національної ідеї у соціально-філософській думці України на зламі ХІХ–ХХ століть - Автореферат

Національна ідея є формою рефлексії нації над сутністю та сенсом існування її спільноти, відображає сукупність аксіологічних та телеологічних орієнтацій національного буття, формується на підставі соціально-історичних традицій, культури, менталітету нації і відповідно сама впливає на ці фактори, функціонуючи як своєрідна животворча свідомість, джерело культурно-історичної динаміки національного буття. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть у різних аспектах проблематику генерування та трансформації української національної ідеї досліджувало чимало видатних представників української соціально-філософської думки-М.Драгоманов, І.Франко, Ю.Бачинський, Леся Українка, М.Чубинський, М.Міхновський, М.Грушевський, М.Туган-Барановський, М.Шаповал, В.Липинський, В.Винниченко, Д.Донцов, С.Томашівський, М.Сціборський, С.Дністрянський, В.Старосольський, О.Бочковський, Ю.Вассиян. Однак, незважаючи на значну кількість публікацій з окремих аспектів порушеної нами проблеми, простежується недостатня кількість досліджень, у яких систематизовано логіку й закономірності становлення уявлень про українську національну ідею у вітчизняній соціально-філософській думці кінця ХІХ - початку XX століть. зясувати значущість обєктивних та субєктивних чинників, які детермінували закономірності й особливості змістовного генезису уявлень про українську національну ідею; виявити корелятивний звязок між змістом української національної ідеї та світоглядними, культурно-цивілізаційними, ментально-вольовими й іншими ознаками українського народу на зламі ХІХ - ХХ століть; У роботі застосовано такі методи: діалектичний - для дослідження процесів і явищ ідейно-світоглядної сфери у розвитку і взаємозвязку; єдності історичного та логічного - з метою зясування особливостей виникнення та закономірностей становлення уявлень про українську національну ідею на рівні творчості представників ключових напрямків суспільної думки України кінця ХІХ - початку ХХ століть; індукції - для узагальнення процесів ідейно-світоглядної сфери з високим ступенем достовірності; дедукції - задля виведення логіки одиничного із загального, а також конкретно-історичного із трансісторичного; проблемний - для здійснення проблемного структурування ідейно-світоглядної сфери, типологізації та ієрархізації проблемних факторів, їхніх звязків, взаємодії та можливих наслідків; системний - для розгляду ідейно-світоглядної сфери як цілісного соціального явища, яке утворюють взаємопотенціюючі елементи; компаративістський - із метою виявлення сутнісних відмінностей уявлень про ідеологію представників різних напрямків суспільної думки України кінця ХІХ - початку ХХ століть.У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано ступінь її опрацювання у науковій літературі, сформульовано мету, основні завдання, обєкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну дисертації та практичне значення одержаних результатів, висвітлено аспект попередньої апробації результатів дослідження, представлено структуру дисертаційної праці. У першому розділі - «Світоглядні передумови становлення уявлень про українську національну ідею» - простежено процес формування української інтелектуальної еліти, висвітлено особливості розвитку її державницького мислення в умовах розірваності між Російською та Австро-Угорською імперіями. «Генезис ідейних пріоритетів соціально-філософської думки України другої половини ХІХ століття» присвячено системному аналізу закономірностей ідейно-світоглядного становлення соціально-філософської думки України другої половини ХІХ століття. Основний внесок цього періоду в генерування уявлень про українську національну ідею полягав у знаходженні й концептуалізації сутнісної єдності українства, яке прагнуло знівелювати територіальні, конфесійні, мовні та інші відмінності українців, розділених Російською та Австро-Угорською імперією. Другий розділ «Концептуалізація національної ідеї в соціально-філософській думці України на зламі ХІХ - ХХ століть» присвячено виявленню особливостей і закономірностей генезису уявлень про українську національну ідею в означений період.У висновках здійснено теоретичні узагальнення трансформації української національної ідеї на рівні соціально-філософської думки України на зламі ХІХ - ХХ століть, запропоновано напрямки перспективних досліджень. Визначено світоглядно-аксіологічні джерела формування української суспільної еліти ХІХ - початку ХХ століть як генератора національної ідеї України. Зясовано, що впродовж ХІХ століття світоглядна еліта українства пройшла в своєму становленні три якісних етапи - українознавчий (перша чверть ХІХ століття), українофільський (20-ті - 60-ті роки ХІХ століття) та власне український (починаючи з 80-х років ХІХ століття) - ідейного еволюціонування, яким притаманна спадкоємність і водночас розвиток на вищому теоретико-праксеологічному щаблі сприйняття визначальних для буття українства аксіологічно-телеологічних проблем і пріоритетів. Розвиток уявлень про українську національну ідею на зламі ХІХ - ХХ століть був детермі

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ