Розвиток східнослов’янського, далі давньоруського суспільства впродовж ІХ-ХІІ ст. Особливості самовідчуття й етнічного самовизначення тогочасної людини. Становлення суспільства Русі з кінця ІХ ст., від часу утвердження варязької династії у країні.
При низкой оригинальности работы "Еволюція суспільного життя Київської Русі (до середини ХІІ ст.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Еволюція суспільного життя Київської Русі (до середини ХІІ ст.) суспільство давньоруський східнослов’янський Давньоруським державі та народу присвячено десятки, якщо не сотні, книжок і величезна кількість статей. Навіть у класичній книзі В.В. Мавродіна «Утворення Давньоруської держави» головна її тема генезису державності й еволюції народності і суспільства звучить дещо приглушено. Історія Київської Русі потребує поглиблення і конкретизації студій, розробки тих проблем і тем, що раніше розглядалися у річищі праць узагальнюючого характеру. До них відносяться проблеми народження східнослов’янського суспільства, народності та державності. Епіграфічний же матеріал (берестяні грамоти, графіті на стінах храмів і на різних археологічних знахідках тощо) лише додає окремі деталі й штрихи до існуючої картини, але навряд чи здатний внести принципово нове й оригінальне до існуючих поглядів учених на ту чи іншу проблему давньоруських суспільства і державності. Основна увага у ній зосереджена на таких проблемах: чинники формування давньоруського суспільства; виникнення і розвиток у взаємозв’язку етносу і державності; соціально-економічний зміст суспільства, в якому давньоруська народність народилась і розвивалась; державна структура, її творення та еволюція; суспільні інститути влади; князівська влада, її функціонування, способи її здійснення і передання; системи адміністрації, судочинства, збирання данини і стягнення повинностей. Майже всі дослідники сходяться на думці, що Давньоруська держава народилась і виросла із союзів східнослов’янських племен, однак шляхи й обставини її генезису ледве намічені вченими. Адже археологічні пам’ятки мало здатні допомогти у справі етнічної ідентифікації чи диференціації. Початкові повідомлення про владних руських князів (вождів) з’являються у джерелах близько середини ІХ ст. Навіть у легендарних словах Нестора про немовби сплату полянами данини мечами хозарам (що явно відносяться до часів існування племінних княжінь) поляни виступають суцільною масою, їх князь (чи князі) не названий і навіть не згадано про його існування. У літописній розповіді про прибуття Олега до Києва з Півночі свідомо проводиться ідея спадковості влади князя.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
