Еволюція структури читацького складу наукової бібліотеки (у 90-х роках XX ст.) - Автореферат

Радикальні зміни в політичному, соціальному, економічному та культурному житті України в 90-х роках ХХ ст., розвиток інформатизації зумовили зміни у соціально-демографічному складі читача як основного обєкта бібліотечної діяльності, змісті бібліотечних послуг та системи обслуговування читачів. На бібліотеках та складі читачів відобразилася і загальна соціально-економічна криза, скоротилася бібліотечна мережа, звузилася зона обслуговування читачів, обмеженість у фінансуванні негативно позначилася на комплектуванні бібліотек. Обєктивні процеси формування читацького контингенту НБУВ у сучасному соціокультурному контексті дозволили приступити до вирішення комплексу проблем організації системи обслуговування читачів з урахуванням зовнішніх і внутрішніх чинників, які впливають на розвиток цієї системи. Саме необхідність осмислення накопиченого досвіду НБУВ та інших наукових бібліотек, аналізу еволюції читачів та формування нових підходів до сучасного бібліотечного обслуговування визначили актуальність обраної теми дисертаційного дослідження. Названі праці ввели в науковий обіг багато цінних даних про читача, його інформаційні потреби та взагалі про читання, цінним є методичний і організаційний досвід.У цей період формуються теоретичні засади вивчення читачів і читання у спеціальних науково-дослідних закладах (НДКБ, ВБУ і УНІК), де було сформовано міцну наукову школу бібліотечних соціологічних досліджень, розроблено фахову термінологію читачезнавства (Д. “Аналіз бібліотекознавчих підходів щодо системи обслуговування читачів” проаналізовано трансформацію бібліотечної термінології щодо діяльності читача у бібліотеці, висвітлено бібліотекознавче трактування поняття “бібліотечна послуга”. Дослідники почали цікавитися ставленням до бібліотеки та бібліотекаря самих читачів, їхньою установчою орієнтацією на бібліотечні послуги. З термінообігу виведене поняття “робота з читачем”, “керівництво читанням” та введено поняття “бібліотечне обслуговування”, “бібліотечне орієнтування”, “бібліотечна послуга” тощо. Дворкіної, і вважає за можливе вживання терміна “читач”, оскільки поняття “читач” у широкому розумінні повніше розкриває особливості соціально-демографічних змін та відображає інформаційно-комунікативну діяльність переважної більшості відвідувачів, що вдаються до послуг НБУВ.Вони досліджували взаємозвязок і взаємовплив таких структур, як читач?книга, читач?письменник. Анкетний метод домінував у нашій країні протягом майже всього історичного періоду дослідження читачів, у витоків якого були бібліотекознавці Д. У 20-ті роки XX ст. було сформульовано теоретичні засади вивчення читачів і читання. Хоча в 60-ті роки вивчення читача пережило новий сплеск,активізувалися соціологічні дослідження, однак до 80-х років методологічна база бібліотекознавчих досліджень читача визначалася з ідеологічних позицій (зокрема політики “роботи з читачем” та “керівництва читанням”). Кризові явища характеризують 1991?1995 рр. і супроводжуються фундаментальними змінами у складі читачів, профілі використання ресурсів бібліотек, у формі і змісті затребуваних послуг, що вимагає пошуку нових форм, методів та змісту роботи з читачем як основним обєктом бібліотечної діяльності.Історія вивчення читацького контингенту в контексті бібліотечно-інформаційного сервісу (20-ті роки ХХ ст.) // Наук. праці Нац. б-ки України ім. Соціально-демографічні характеристики сучасного читача наукової бібліотеки // Наук. праці Нац. б-ки України ім. Сучасні тенденції в обслуговуванні читачів НБУВ // Наук. праці Нац. б-ки України ім. Вернадського АН України // Удосконалення системи облуговування читачів наукової бібліотеки: Тез. доп. другої наук. сес. Коваль Т. М., Верещагіна С. В., Коваль Т. В., Джуржа Л. В.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇОсновний зміст дисертації викладено в таких публікаціях автора:

1. Дослідження читача в Україні має майже столітню історію. Розробкою теоретичних вивчень “народного читача” займалися ще І. Франко, П. Куліш, Д. Драгоманов. Вони досліджували взаємозвязок і взаємовплив таких структур, як читач?книга, читач?письменник. Нами виділено три основних методологічних підходи в цьому напрямі: анкетний, соціологічний, статистичний. Анкетний метод домінував у нашій країні протягом майже всього історичного періоду дослідження читачів, у витоків якого були бібліотекознавці Д. Балика, Н. Фрідьєва, В. Іванушкін, Ю. Меженко. Важливим внеском у теоретичну базу по вивченню читачів є дослідження В. Іванушкіна, який запропонував вважати читача “соціологічною постаттю”. У 20-ті роки XX ст. було сформульовано теоретичні засади вивчення читачів і читання. Провідна роль у цьому напрямі належала НДКБ, ВБУ і УНІК. В Україні було сформовано школу бібліотечних соціологічних дослідників, досвід якої й сьогодні повинен бути використаним.

У 30?50-р роках ХХ ст. дослідження читача не провадилися, що зрозуміло у світлі війни, культу особистостості та післявоєнного часу. Хоча в 60-ті роки вивчення читача пережило новий сплеск,активізувалися соціологічні дослідження, однак до 80-х років методологічна база бібліотекознавчих досліджень читача визначалася з ідеологічних позицій (зокрема політики “роботи з читачем” та “керівництва читанням”). У середині ? наприкінці 80-х років здійснюється ґрунтовний перелом в уявленнях щодо особистих якостей читачів з боку бібліотекознавців та бібліотечних працівників, що повязаний з глобальними змінами суспільного життя та “перебудовою мислення”.

2. Етап 90-х років характеризується зміною соціально-економічних та політичних умов розвитку України як незалежної держави, деідеологізацією та бурхливим розвитком інформатизації суспільства в цілому. Кризові явища характеризують 1991?1995 рр. і супроводжуються фундаментальними змінами у складі читачів, профілі використання ресурсів бібліотек, у формі і змісті затребуваних послуг, що вимагає пошуку нових форм, методів та змісту роботи з читачем як основним обєктом бібліотечної діяльності. Для цього перехідного періоду в Україні характерні: ? зменшення читачів науково-технічного та природничого профілю, що пояснюється кризою в економіці та науково-технічній сфері діяльності на відміну від суспільних та гуманітарних наук, у яких деідеологізація науки викликала їхній активний розвиток;

? різке зростання відсотка студентів, які заповнили читальні зали наукових бібліотек, що пояснюється кризою видання навчальної літератури, з одного боку, та реформою освіти, з іншого, де значна роль надається підвищенню наукового рівня викладання та наукової підготовки студентів. У свою чергу, наукові бібліотеки розширюють свої публічні функції і відкривають доступ для усіх категорій студентів;

? зміною професійної діяльності читачів у звязку з поглибленням соціально-економічних перетворень і появою нових категорій читачів (менеджер, банкір, брокер, професійний політик), а також абсолютно нових за змістом і формою бібліотечних послуг.

3. Переломними роками стали 1995?1996 рр., коли різко зростає кількість читачів нових професій, стабілізується структура читачів, змінюються вимоги до бібліотечно-інформаційного обслуговування в науковій бібліотеці, процеси інформатизації суспільства вимагають формування нових документально-інформаційних ресурсів і необхідності докорінних змін змісту поняття обслуговування читачів. Еволюція складу читачів характеризувалася не лише пропорційними співвідношеннями та новими професіями, а й вдосконаленням структури наукових бібліотек, появою нових структурних підрозділів у бібліотеках, які ніколи не існували у практиці роботи радянських бібліотек. Так, у складі НБУВ існують Національна юридична бібліотека, Фонд Президентів України, Служба інформаційно-аналітичного забезпечення, що вимагає вдосконалення специфіки обслуговування.

Інша еволюційна ознака цього періоду - зміщення пріоритетів в обслуговуванні бібліотечними ресурсами. Зміни у технологіях та застосування нових носіїв інформації призвели до організації Інтернет-класу, зали читання CD-ROMІВ, тому на початку 90-х рр. ХХ ст. у наукових бібліотеках спостерігалося зміщення пріоритетів із традиційних на новітні форми обслуговування читачів, причому не лише друкованою продукцією, а й іншими видами інформаційних ресурсів.

4. Нова економічна ситуація та нова концепція управління зумовили реорганізацію інформаційної діяльності наукових бібліотек, націлили бібліотечно-інформаційну систему на виробництво продукції і послуг на замовлення споживачів інформації за основними принципами і положеннями маркетингу. Результати маркетингового дослідження дозволили виявити мету відвідування бібліотеки та конкретизувати його зміст, відстежити основні категорії потенційних користувачів за соціально-демографічними характеристиками, виявити соціально-значимі пріоритети. Доведено, що реалізація програми маркетингу в бібліотечному середовищі можлива за умов комплексного впровадження новітніх технологій з орієнтацією на інтеграцію внутрішніх та зовнішніх інформаційних ресурсів.

5. Перспективна система формування читацького складу наукової бібліотеки передбачає: створення комплексного автоматизованого процесу запису читачів до НБУВ; створення єдиної БД відомостей про читачів, призначеної для широкого використання на внутрішньобібліотечному рівні; використання БД ВЧ для оперативного стеження за еволюцією читацького складу та надання статистичних даних; створення концептуальної бази для стратегічних напрямів: формування фонду; коригування номенклатури послуг; удосконалення системи обслуговування в цілому.

6. Результати дослідження читацького складу наукової бібліотеки в 90-х роках ХХ ст. дали змогу створити концептуальну базу для реалізації стратегічних напрямів у межах наукових бібліотек, таких як: організація гнучких технологічних і організаційних структур інформаційно-бібліотечного обслуговування, обмін інформаційними продуктами і послугами, розробка єдиних документів для проведення міжрегіональних досліджень за єдиними програмами і за найактуальнішими проблемами. Одним із перспективних може стати проект, повязаний з дослідженням таких тем у межах України, як “Сучасний читач у системі бібліокомунікацій”, “Інформаційні інфраструктури регіону та їх використання читачами”.