Еволюція становлення і перспективи спільної зовнішньої політики ЄС: концептуальний та регулятивний аспекти - Автореферат

Ця проблема цілісно не розглядалася у вітчизняній політичній науці, де представлено відповідні аналітичні узагальнення процесів євроінтеграції на основі використання домінуючих в Європі концептів і стратегій щодо спільної зовнішньої політики Європейського Союзу. Спільна зовнішня політика ЄС як безпрецедентне явище для сучасної системи міжнародних відносин дає можливість зясувати причинно-наслідкові звязки між економічними, політико-культурними, безпековими та іншими елементами повоєнної еволюції “старої” Європи до нового стану міжнародно-субєктної формації. Більш того, сучасна (китайська) версія багатовимірної глобалізації, у якій пропонується відновити або зберегти розмаїття національних підходів до політико-системного розвитку держав та побудови економічних стратегій, спричинила б новий поворот чи деструктивний вплив на процес конституційного затвердження спільної зовнішньої політики Європейського Союзу, зазнали б певної політико-правової і змістовної зміни відносини в трансатлантичному співтоваристві, непередбачуваного виміру набула б зовнішньополітична стратегія Російської Федерації, для якої ЄС є одним зі стратегічних зовнішньоекономічних партнерів і, до певної міри, “противагою” американському гегемонізмові. Актуальність дослідження полягає також у поглибленому розумінні історично унікальних подій і політико-системного явища, яким є трансформація регіонального економічного союзу в єдину політико-системну спільноту державницького типу зі спільною зовнішньою політикою, яка визначає міжнародний курс та концептуальне бачення дипломатичним відомством України перспектив подальшого співробітництва з Європейським Союзом, враховуючи, що прийняття чи неприйняття конституційного рішення чи його переведення в якусь іншу форму домовленостей про спільну зовнішню політику ЄС по-різному може вплинути на позицію політичних партій і рухів України щодо європейського вибору. Основні положення дисертації, що визначають її наукову новизну, полягають у наступному: запропоновано оригінальний, ще не апробований в українській політичній думці цілісний варіант застосування нового методичного підходу до вивчення Європейського Союзу та зовнішньої політики держав, які входять в інтеграційні формування поза традиційними рамками функціоналізму, інституціоналізму та конструктивізму. здійснено авторську класифікацію основних концептуальних підходів політичної думки країн євроатлантичної спільноти до визначення стану і перспектив формування спільної зовнішньої політики ЄС. доведено субєктну обмеженість Європейського Союзу у прийнятті, розробці й реалізації міжнародно-політичних рішень як таку, що викликана не тільки відсутністю формалізованої Конституції, але й суттєвими відмінностями у підходах політичних лідерів багатьох держав-членів до формулювання суті зовнішньополітичної стратегії, різним ставленням до глобальної політики США, відмінностями в оцінюванні ситуації в Росії та ставленні до дво - і багатосторонніх відносин з нею тощо. визначено вплив ситуації, що склалася в Європейському Союзі у звязку з обєктивними обставинами зволікання конституційної формалізації зовнішньої політики ЄС, її засад і принципів, на остаточне вивершення сучасної системи міжнародних відносин. встановлено взаємозвязок між американською глобальною політикою, різними механізмами врегулювання конфліктів з боку ЄС і США та консолідацією ідеї спільної зовнішньої політики в рамках держав-членів Європейського Союзу. розроблено рекомендації щодо оптимізації взаємин між Україною і Європейським Союзом та спільних міжнародно-політичних стратегій і тактичних підходів до розвязання критичних проблем сучасної світ-системи.У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її сутність, стан дослідження наукової проблеми, сформульовано мету і завдання роботи, визначено обєкт, предмет, методологічні засади та методи дослідження, сформульовано концептуальні положення проблеми, відображено наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, визначено хронологічні рамки, розкрито характер апробації, подано загальну характеристику роботи. У Розділі 1 „Теоретико-методологічне обгрунтування спільної зовнішньої політики Європейського Союзу” - проаналізовано концепцію наукової проблеми, подано класифікацію теоретичних і методологічних підходів зарубіжної та вітчизняної наукової думки щодо процесів європейської інтеграції як своєрідної моделі розвитку політичного і суспільного життя держав-членів ЄС. Багатовимірні прояви та дискусійний характер процесів європейської інтеграції, зокрема, проектів спільної зовнішньої політики Європейського Союзу, представлено у наукових працях Е. Головною ж дилемою формування спільної зовнішньої політики Європейського Союзу згідно з позиціями теоретиків і представників прикладних наук ще тривалий час залишатиметься політико-ідеологічний конфлікт між демократичними планами і діями нинішнього Європейського Союзу і можливістю його повернення до великодержавного курсу на міжнародній арені в рамках так званої “імперської метафори”,

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ